Перші роки життя – дуже важливі: саме в цей період закладаються основні структури особистості.
Діти – це особистості, які мають свій характер, темперамент, потреби та бажання. Як і в дорослих, у них змінюється настрій. Дозвольте вашим дітям іноді «вибухнути»!
Діти наслідують ваші дії. Вони ніколи не зроблять того, що ви їм наказуєте. А особливо – не читайте нотацій! Діти вчаться лише того, чого самі досвідчили.
В обох батьків повинна бути спільна ідея стосовно виховання дітей. Це не означає, що вони повинні робити одне і те ж або бути бетонним муром.
Не конфліктуйте з вашими дітьми. Щоразу, коли ви з ними сваритеся, – прирікаєте себе на програш.
Будьте терплячими. З собою теж. Ніхто і ніколи ще не казав, що бути батьками – легко.
Виховують не тільки батьки, але й суспільство, в якому живуть ваші діти.
Кажіть «ні». Так ваші діти знатимуть, що ви захищаєте їх і від їхніх помилок.
Знайдіть час, аби разом повеселитись та розслабитись. Переживайте радісно ваші ідеали. Якщо ви тільки те й робите, що читаєте нотації, – ваші діти захочуть утекти з дому.
Робіть одне одному подарунки.
Навчіться простіше ставитися до проблем, але все ж вирішуйте їх.
Приймайте в домі друзів вашої дитини.
Найважливіший аспект у вихованні дитини – заохочення. Воно настільки важливе, що його відсутність можна вважати причиною певних відхилень від норм поведінки. Дитина, котра погано поводиться – це дитина, яку не заохочували.
Дозвольте вашим дітям не погоджуватися з вами. І слухайте їх по-справжньому! Часто нам здається, ніби можемо зрозуміти, чого хочуть діти, не слухаючи їх належним чином. У них же інший погляд на життя, і часто вони можуть висловлювати розумні думки. Наша гордість заважає нам слухати їх. Скільки разів ми могли б скористатися їхньою інтуїцією, якщо б ставились до них як до рівних та слухали б їх уважніше!
Підкреслюйте позитивні якості ваших дітей. Вони не завжди їх усвідомлюють. Усі люблять, коли їх хвалять, і ваші діти – не виняток!
Дозвольте їм брати участь у вирішенні родинних проблем. Поясніть їм як належить причини ваших рішень. Відповідайте на їхні запитання.
Дотримуйтеся даного слова. Будьте логічними. Не змінюйте ваших думок. Не обіцяйте багато та не погрожуйте надміру.
Визнавайте власні помилки та просіть пробачення. Майте мужність бути недосконалими та дозвольте бути такими й вашим дітям.
Бавтеся з вашими дітьми.
Коли вам необхідно «серйозно поговорити» з вашими дітьми, дочекайтеся, доки вони займуть горизонтальне положення. Ніколи не розмовляйте з ними, якщо вони у вертикальному положенні.
Пам’ятайте, що кожна дитина – неповторна. Не існує виховання «у множині».
Поясніть дітям, що ви відчуваєте. Розкажіть їм, якими були ви в їхньому віці.
Допоможіть дітям бути сильними та повернути гармонію, коли їх переслідують невдачі.
Прийміть виклик телебачення. Воно страшне не тим, що робить, а тим, чого не дає робити вам.
Не намагайтеся надмірно захищати дітей. Вловіть ключові моменти, коли можна відійти вбік, аби дозволити вашим чадам випробувати власні сили та здібності.
Принижена дитина нічого не навчиться. Не вдавайтеся до критики і зведіть до мінімуму увагу до помилок. Постійно підкреслюючи їх, ми тільки пригнічуємо дітей, а варто ж пам’ятати, що будують не на слабкості, а – на силі.
Не судіть інших батьків за їхніми дітьми і не порівнюйте ваших дітей з дітьми родичів чи друзів.
