Призвичаїти до відповідальності – логічне і дуже важливе завдання батьків. Воно дуже складне, оскільки здається, що сучасна молодь – це «діти насолод», котрі звикли отримувати все й одразу, котрі впевнені в тому, що порушення усіх правил – це свобода, що обов’язок – це насилля, а мораль – це своєрідна слабкість.
«Моя шістнадцятирічна донька, як і всі підлітки, вже тривалий час наполегливо просить дозволу піти на дискотеку в суботу ввечері. Спершу ми намагалися виграти час, відкладаючи наш дозвіл; потім довелося поступитися. Перші суботи були просто жахливими: доки вона не поверталася, ми не могли заснути; з наближенням вихідних атмосфера в родині ставала дедалі напруженішою… Треба було знайти вихід: не помирати ж від тривоги! Але неможливо було також вимагати від доньки відмовитись від зустрічі з друзями… І тут я згадала про фургон чоловіка…» Ідея здавалась блискучою. Тепер у суботу, ближче до півночі, мати бере фургон, донька вдягається на дискотеку та сідає в нього, і вони разом ідуть на дискотеку. Там припарковуються; дівчина йде до друзів, а мати засинає з книгою. Вдосвіта дівчина стукає у двері фургону, мати прокидається, і вони разом повертаються додому, щасливі та задоволені.
Психолог Паоло Крепет так коментує цей випадок: «Я спитав у цієї жінки: «І довго так триватиме? Настане день, коли ви не зможете везти доньку на дискотеку у вашому фургончику… Як ви проведете цю ніч? Чи довіряєте ви їй? Чи стане вона самостійною та відповідальною людиною, котра уміє поважати себе?» Самоповага та любов до себе є ознакою самостійності та вміння покладатися на власні сили. Можливо, ця мама більше думала про свою тривогу, ніж про розвиток своєї доньки?»
Мета полягає в тому, аби допомогти дітям сформувати сумління. Тобто необхідно дати їм найважливішу зброю для того, аби вони жили, як люди. Сумління – це і є справжній «центр маси» людини, необхідний внутрішній компас на життєвих дорогах. Сьогодні більшість підлітків живе «без керма та вітрил», або, як часто кажуть, вони «несвідомі».
Сумління – це найглибше, найпотаємніше місце, де людина все бачить з точки зору свого розуму і дає усьому свої оцінки: «Це погано… це добре… це справедливо… це несправедливо».
Аби почати таку делікатну справу, потрібен міцний каркас, а для цього діти повинні знати про існування обов’язків. Це – не авторитарні муки, вони не пригнічують дитину, а виховують її велич. Усі навперебій рвуться пояснити, що таке права, але поза контекстом обов’язків права не мають жодного сенсу. Право визначає мінімум; обов’язок – максимум. Обов’язок є складовою частиною динаміки розвитку та росту. У саморозвитку людини вони стають стійкими опорами, своєрідними орієнтирами. Це найнадійніший спосіб виховати в дітей істинну радість самостійності.
Важливо, аби батьки мали бодай якийсь задум щодо дитини, певні ідеї щодо її розвитку, котрі стали б для неї дороговказом. Людині, котра зростає та мало знайома з навколишнім світом, важко зорганізувати себе як самостійну особистість, якщо ніхто не має планів щодо неї, якщо ніхто не дає їй жодних вказівок, не підказує жодних можливостей чи стратегій поведінки не тільки щодо себе та власних потреб, але й щодо оточуючих, потреб родини та суспільства.
Батьки знають, що найперший виховний метод, котрий варто застосовувати за таких обставин – подати дітям взірець для наслідування. Окрім того, родичі повинні спілкуватися, пояснювати та перш за все – конкретно висловлюватися. Необхідно чітко встановити сфери відповідальності. Звичайно, деякі правила стосуються заборон, оскільки призначені для того, аби уникнути деструктивних слів чи поведінки дітей (на фізичному або емоційному рівні), котрі могли б зашкодити їм або іншим особам. Потрібно максимально чітко прояснити все, що стосується розуміння шкільних обов’язків, стосунків з друзями та протилежною статтю, водіння машини, витрати грошей, вживання алкоголю та наркотиків.
У гарній родині кожен має свої обов’язки, котрі необхідно виконувати, аби всі чулися комфортно. Необхідно, аби підлітки мали свої обов’язки, котрі б полегшували життя іншим членам сім’ї. У кожній родині вони різні. Це може бути опіка над молодшим братом (чи сестрою), допомога в приготуванні вечері, миття машини, догляд за домашньою твариною чи садом, прибирання квартири, прання білизни тощо.
Батьки завжди повинні стежити за позитивними проявами відповідальності дітей, висловлюючи їм своє задоволення та довіру, розширюючи їхні права. Безумовно, у підлітка набагато більше обов’язків, ніж у восьмирічної дитини. Ці обов’язки супроводжуються правом лягати спати пізніше, проводити час поза родиною тощо.