«Ти краще думай про школу!» Тут багато варіантів: «Що ти в цьому розумієш?» або «Твоя справа – бавитися, а не політикою займатись!» Ці слова промовляються зневажливо, коли підлітки прагнуть вирішити якусь проблему саме зараз. Вони лунають, наче: «Ти ще дурень і нічого не можеш зрозуміти». Злість дитини підсилюється, оскільки її відкидає той «серйозний» світ, в який вона хоче увійти, та ще й без жодного пояснення.
«Навіть не обговорюється! Буде так – і крапка!», «Досить розмов! Помовчи!» Почувши такі слова, дитина зігнеться, наче від удару. Її погляд згасне та стане нещасним. Але щойно отямившись від удару, дитина стане агресивною. Батьки можуть змусити її мовчати, але це не гарантує перемоги. Такі слова батьки зазвичай говорять у відчаї. Вони не переконали дитину розумними аргументами, а тому прагнуть нав’язати свою волю диктаторськими методами. Батьки зустрінуть опір, а діти, навіть якщо послухаються, все ж будуть ображені. Якщо батьки не можуть довести свою точку зору розумними аргументами, чому б цього не визнати? Вони можуть пояснити, що їм не вдалося переконати дітей, але важливо, аби ті слухалися. Необхідно запропонувати дітям довіряти батькам, навіть якщо вони не завжди погоджуються одне з одним.
«Поки я тебе утримую, роби, як я того бажаю!» Так говорить зазвичай батько, і найчастіше – у гніві. Ці слова ранять підлітків у найболючіше місце – бажання цілковитої незалежності. Діти відчувають, що вони – баласт для родини, вони – беззахисні. Набагато краще, аби батько обговорив суть проблеми, чітко висловив свою позицію, а не вдавався до «фінансового шантажу».
«Роби, що хочеш!» Значення цих слів до болю просте: «Мені до тебе байдуже!».
«Ти ще занадто молодий, щоб…» Це небезпечні слова, які здебільшого викликають реакцію, протилежну до бажаної. Наприклад: «Ти ще занадто молодий для куріння». Для дитини вони означають: «От виростеш, і будеш курити, скільки захочеш». Або, якщо точніше: «Курять дорослі, і якщо хочеш здаватися дорослим, ти повинен курити». Так дитина почне курити, аби почуватися дорослою. Те саме стосується слів: «Ти ще замолода для того, аби мати хлопця». Наслідки досить легко уявити. Вірним є наступне твердження психологів: «Діти зазвичай вважають себе на кілька років старшими, а батьки вважають їх на кілька років молодшими. Якщо б і ті, й інші зрозуміли власну помилку, то перестали б конфліктувати».
«Привіт, гарбузику!» Підлітки гостро відчувають недоліки власної зовнішності, і майже завжди знаходять у себе хиби, котрі їм здаються просто жахливими. Дорослі це помічають та отримують задоволення, жартуючи з цього приводу. Повненька дівчинка стає «пампушком», «грубасиком» або взагалі «жиркомбінатом». Те саме скажуть і про повного хлопця. Низенький буде «малявкою» або «ліліпутом». Худеньку назвуть «скелетом», «худою, мов тріска» або навіть «глистом».
Підлітки дуже страждають, навіть коли демонструють, ніби вони цим не переймаються. Але їхні страждання посилюються, якщо дражнять їх саме батьки. Підлітків принижують навіть ласкаві імена («лапочка», «золотце» та інші дитячі прізвиська), якщо їх вживають у присутності сторонніх осіб. Все те, що вказує на їхню дитячість, дратує їх, а те, що вказує на їхню дорослість, наповняє їх гордістю.
«Невже ти не можеш побути з нами вдома?» І тут є безліч варіантів: «Ти вважаєш, що дім – це готель?», «Ти знову йдеш?» На жаль, ці слова лунають, коли підліток вже збирається іти, після того, як він вже все підготував. Дилема виникає саме тоді, коли він перебуває у передчутті задоволення. І тоді підліток або залишається вдома, повісивши голову в очікуванні майбутніх знущань від однолітків, котрі його чекали, або все ж іде, почуваючись зрадником родини.
«Цей твій друг/подруга мені зовсім не подобається!» або «Ти не повинен ходити до таких-то в гості». Коли йдеться про друзів ваших дітей, вони сильно страждають і ще більше прив’язуються до них. Проблему друзів треба обговорювати спокійно, озброївшись фактами, а не з низкою упереджень.
«Зроби це заради мене!» (навіть з ласками та обіймами). Це безсоромний шантаж. Набагато кориснішим буде обговорити, чому саме ви щось забороняєте чи вимагаєте.
«Не зараз, я не маю часу». Звичайна картина, коли дитина виходить зі школи і гордо простягає мамі намальований на уроці малюнок. «Мамо, поглянь, що я сьогодні намалював!» Мама, заводячи машину, відповідає: «Не зараз, ми дуже поспішаємо». Дитина чує підтекст: «У мене немає часу ні на тебе, ні на твій малюнок». Мати дітей – означає ділитися з ними, в межах можливого, цим рідкісним скарбом – часом.