Зовнішній вигляд

Обрати зовнішній вигляд для підлітка означає показатися перед суспільством. Це набагато більше, аніж просто вдягнутися, адже це його стиль життя, прояв внутрішнього світу, його вибір культури, його музика. Мати певну зовнішність те саме, що й показати, якими є твої цінності, якою є твоя життєва позиція. Все, що стосується тіла, для підлітка не просто одна з проблем, це – найголовніша проблема.

«Я навчаюся у шостому класі, і в мене були величезні проблеми. Мене постійно ображали і рідний, і двоюрідний брати, не кажучи вже про товаришів у школі. А все через те, що мої вуха трошки завеликі. Мені вдалося подолати цю проблему (для мене це була велика проблема), відпустивши довше волосся. Півроку все було спокійно. Вперше в житті я став більше спілкуватися, став спокійнішим, загалом я став нормальною людиною. Я вже не сидів годинами в кімнаті, як раніше, малюючи, читаючи, плачучи та ображаючись на всіх. Я переміг самотність! Я навіть ходив у гості до друзів. На жаль, мій батько вирішив, що мені треба підстригтися… І все почалося знову…!» (Хав’єр, 11 років).

Довге чи коротке волосся? Для підлітка це – проблема виживання. Якщо не звертати на це уваги, то можна зіштовхнутися з серйозними неприємностями.

Одне з запитань, які найчастіше ставлять батьки: «Зовнішній вигляд для нього перетворився на манію. Це нормально?»

Цілком нормально! Обрати зовнішній вигляд для підлітка – значить показатися перед суспільством. Це набагато більше, аніж просто вдягнутися, адже це образ життя, виявлення внутрішнього світу, це його вибір культури, його музика. Мати певну зовнішність – означає показати, якими є твої цінності, якою є твоя життєва концепція.

Саме обравши зовнішній вигляд, підліток виходить з-під «влади» батьків, віддаляється від свого дитинства. Коли він був маленьким, то батькам подобалося одягати його, неначе ляльку. Тепер він сам вирішує. І йому страшенно до вподоби «відірватися» від родинної моделі: якщо батьки завжди елегантні і в них «все гаразд», то він буде ходити, як хіпі.

Зовнішній вигляд – це не тільки вияв самостійності щодо родини, але й знак визнання з боку однолітків, це спосіб сказати їм: «Я ваш. У нас спільні ідеали та вороги».

Можна засмучуватися через те, як одягається підліток, але саме так він не тільки бореться за свою сутність, але й стає несхожим на інших. Тому йому подобається, коли цим викликає невдоволення інших.

«Він одягається, як жебрак, носить потріпаний одяг та порвані штани…» Це цілком нормальна реакція, нехай і перебільшена, спрямована проти ідеальних дитячих платтячок. Це не проблема. Два століття тому всі поважні люди вдягали перуку, навіть ті, хто від природи мав чудове волосся. Згадайте хоча б жіночу моду більш ніж сторічної давності, з корсетами та спідницями до підлоги. Чи чоловічу моду на гетри та накрохмалені комірці.

Батькам не слід забувати, що мода певним чином виражає те, про що підлітки мовчать. Вона промовляє за них. Стиль одягу допоможе зрозуміти життєві труднощі та переживання молодої особи. Так мода перетворюється на спосіб попросити допомоги.

«Вона вдягається, як повія». Дівчині складно навчитися опановувати свою жіночість з усіма супроводжуючими її ознаками. Іноді вона приховує свої форми під величезними светрами, а іноді ходить з оголеним животом та запаморочливими міні-спідницями. Батьки сильно помиляться, якщо вважатимуть, що їхня донька прагне сподобатися усім зустрічним хлопцям! Навпаки – вона просто намагається зрозуміти свою жіночість та наслідувати моделей та кінозірок. Погляди, котрі вона притягує, її лише лякають. Батьки повинні делікатно і тактовно пояснити донькам-підліткам, що чоловіки не завжди сприймають належним чином так одягнених жінок, що вони можуть помилитися і що певна мода може спровокувати небезпечну реакцію. Батько повинен дуже обережно висловлюватися щодо зовнішності доньки.

«Чому вона носить мій одяг?» Дівчині може прийти в голову бажання приміряти одяг матері, ніби «влізти в її шкіру», навіть якщо вона каже, що цей одяг огидний. Вона може приміряти навіть батьківський светр або піджак. Це значить, що вона пробує відчути себе батьками. Ті ж, у свою чергу, повинні терпляче до цього поставитися, але в жодному випадку не «мститися» їй, приміряючи її одяг. Батьки – дорослі. Діти захоплюються ними, їхньою впевненістю та намагаються наслідувати їх у цьому.

«У 15 років вона хоче зробити пірсинг язика. Чи треба це заборонити?» Батьки повинні противитися пірсингу. І татуюванню – також. Ця мода мине. Саме тому необхідно допомогти дітям зрозуміти, що існують невинні моди – наприклад, фарбувати волосся, і моди, котрі можуть бути небезпечними та залишити сліди на все життя. Особливо, якщо не дотримуватися гігієни та не користуватися антисептиками. Треба забороняти, але й обговорювати це. З підлітком можна обміркувати все. Важливо визнати за ним право провокувати та шокувати та пояснити йому, що можна досягнути такого ж результату, запобігши появі слідів на все життя.

«Він матюкається, як таксист!» Нецензурна лексика також модна. Настільки, що певні лайливі слова вже не сприймаються, як такі – це просто сленгові форми. І справді, дуже доречно нагадати підліткам, що багатьом людям неприємно та образливо чути подібні вирази. Тому слідкувати за своїм язиком – ознака вихованості. Попередити, але не дуже нав’язливо. Деякі нецензурні фрази вже настільки популярні, що іноді «вириваються» і в батьків. Тож…