Маленька дівчинка готувала різдвяний подарунок. Вона загортала якусь коробочку в позолочений папір. Висунувши язика, дівчинка працювала, не жаліючи дорогого паперу і не забувши гарно зав’язати це все кольоровою стрічкою. «Навіщо ти це робиш? – докоряв їй батько. – Скільки паперу витратила! Ти знаєш, який він дорогий?»
Дівчинка забилася у кут з переповненими слізьми очима, притискаючи дорогоцінну коробочку до грудей.
На Святвечір вона підійшла до батька, котрий ще не встиг встати з-за столу, своїми дрібненькими кроками, і простягнула йому коробочку, загорнуту в дорогий позолочений папір:
«Це тобі, татусю!» – тихенько сказала вона.
Батько розчулився: він був занадто суворим, коли сварив доньку. Це ж вона робила подарунок йому! Він терпляче розв’язав стрічку, повільно зняв папір, намагаючись нічого не порвати, і відкрив коробочку. Вона була пустою! Розчарований батько дратівливо вибухнув: «І ти перевела стільки паперу, щоб загорнути порожню коробку?»
Дівчинка, плачучи, прошепотіла: «Татку, вона не порожня! Я поклала в неї тисячу поцілунків!»
Я знаю людину, в якої на робочому столі стоїть коробка з-під взуття.
«Вона ж порожня!» – кажуть всі цій особі. – «Ось і ні. Вона сповнена любов’ю моєї доньки», – відповідає вона.
Любов вимагає конкретних, фізичних, видимих знаків. Подарунки – ось видимий знак любові. Майже все, що написано про любов, говорить про те, що основне у цьому почутті – дарувати. Дехто вважає, що дарувати та отримувати подарунки, видимі знаки любові, – найкращий спосіб довести, що ти любиш і що тебе люблять.
Адже подарунок можна потримати в руках з думкою: «Він/вона мене любить», або принаймні: «Він/вона пам’ятає про мене». І його ціна не має жодного значення. Матері пам’ятають, як діти дарували їм квіти. Вони відчували, що їх люблять, хоча це були звичайні квіти. Діти дарують батькам зазвичай маленькі подарунки, і це доводить, що для тих, хто любить, важливо дарувати подарунки.
Подарунки не мають бути дорогими, їх не треба дарувати щотижня. їхня ціна не має нічого спільного з грошима, але має багато спільного з любов’ю. Подарунки можуть бути будь-якого типу, кольору та розміру. Їх можна купляти, знаходити або робити самому. Чоловік, котрий зірвав для дружини квітку біля дому, виявляє цим свою любов, якщо дружина, звичайно, не має алергії на квітковий пилок. Хто має можливість, може купити привітальну листівку, а хто не має грошей, може сам її зробити, вирізавши з паперу сердечко та написавши: «Я тебе люблю». Чим несподіваніший подарунок, тим він приємніший.
Але обряд дарування складний. У ньому беруть участь різні мови: мова дарування та прохання, давання та отримання дару. Дуже часто подарунок стає найпростішим способом виправити стосунки між людьми.
Справжній подарунок має бути безкорисливим. Але, на жаль, дуже часто він є формою прихованого шантажу: він не безкорисливий, оскільки вимагає чогось взамін.
Історія починається погано. Вчені кажуть: дитину супроводжує на шляху об’єкт любові (постать матері) та об’єкт-заступник (щось тимчасове, наприклад, соска). Якщо присутності матері недостатньо, дитина починає зосереджуватися на неживих предметах, котрі її замінюють, та «вкладає» в них все те Добро, якого не віднаходить у людях. Таким чином, предмети для неї вже не є тимчасовою заміною матері, а «перетворюються» на маму. Предмет стає важливішим за людину.
На жаль, батьки теж звикають до того, що їх заміняють «речі». Якщо діти ростуть та бачать, що всі їхні вимоги любові задовольняються даруванням певних предметів, то вони звикнуть зосереджуватися на речах, нехтуючи стосунками.
Подарунки можуть стати фішками, необхідними для дорослих, аби пом’якшити власне відчуття провини. Якщо батько достатньо уважний, то зрозуміє, що прохання дитини щодо подарунка означає, що їй бракує любові. Частий запит «Тату, купи мопед!» може бути прихованим проханням: «Тату, зверни на мене увагу!». Виходить, що подарунок – найпростіший та найефективніший засіб не відповідати на це прохання. Подарунки часто роблять тому, що вони вимагають лише грошей. У нашій культурі мова подарунка може звестися до обміну речей на обіцянки. Батьки та діти втрачають можливість спілкуватися одне з одним, розуміти та слухати одне одного. Залишається лише механічний обмін. Врешті-решт, залишиться лише самотність, запакована в гарний папір та перев’язана кольоровою стрічкою.
Є подарунок, котрий найкраще доводить любов – це самопожертва, дар своєї присутності та свого часу. Бути присутнім подумки та фізично, коли дружині та дітям це необхідно – ось найкращий подарунок, який можна подарувати.
Один чоловік розповів мені, що на похорон матері начальник його дружини відпустив її лише на дві години. Вона сказала працедавцю: «Я потрібна чоловікові більше, ніж на дві години, тож сьогодні я не повернуся на роботу». – «Дивіться, бо я можу вас звільнити за це». – «Мій чоловік важливіший за роботу». І вона зосталася з чоловіком на весь день. На щастя, роботу вона не втратила, а чоловік завжди пам’ятав про дар близькості своєї дружини в той день.