З чого складається справжня дружба? Американський письменник Генрі Міллер так говорив про свого друга: «Гамільтон відкрив мені очі й нові цінності, і хоча потім я втратив те бачення, що він мені його подарував, однак на світ і на своїх друзів я дивлюся вже інакше. Гамільтон перемінив мене до глибини так, як це може зробити лише мало яка книжка, досвід або особистість».
Дружба – це насамперед форма любові. Вона починається як сильна симпатія, зацікавлення, особлива подібність. Якщо йдеться про уже знайому особу, то раптом ми починаємо сприймати все зовсім по-іншому. Ми відчуваємо, що інша особа допомагає нам іти в потрібному напрямку.
Друзі по-справжньому прагнуть добра один для одного. Намагаються бути рівними і не вивищуватися один над одним. Друг не мусить вчити іншого жити, не мусить виховувати. Звісно, друзі передають один одному те, у що вірять, розповідають про свій досвід. Однак друг для друга не є вчителем. Друзі «шукають» разом, ідуть разом в атмосфері автентичності.
Проходжатися в небі
Справжні друзі завжди поважають взаємну свободу. Вони разом не задля користі. І хоча їхнє фінансове чи суспільне становище може відрізнятися, їхню дружбу будують не взаємні послуги. Навіть якщо друзі допомагають один одному в труднощах, справжня дружба є чимось більшим, ніж допомогою.
Надто часте прохання друзів про послугу чи допомогу спричиняє знищення дружби та перетворення її у нестерпний тягар.
Друзі шанують один одного, їм вдається відкрити свої переваги і належно ставитися один до одного. У сучасному суспільстві, де домінує економічний і політичний зиск, люди часто поводяться як суперники. Примножуються зловживання, привілеї, сварки, брутальність. Щораз легше ненавидіти, ошукувати, брехати. Треба проштовхувати собі місце з допомогою ліктів та спритності. Інші часто стають пішаками у великій грі тих, для кого важливий лише кар’єрний розвиток. Натомість, друзі – це той щасливий острів, де панує безкорисливість, щедрість, свобода, ввічливість, щирість, вірність, здатність розуміти інших.
«Марія Долорес – це моя єдина подруга, але вона німа і в неї хворі ноги, тож я забираю її на інвалідному візку на прогулянки. Ми разом гуляємо вулицями нашого містечка, яке цілковито збудоване з каменю. У моєї подружки дуже гарне обличчя, у неї блакитні очі і всі люди зупиняються, щоб подивитися на нас, бо ці очі завжди посміхаються. Коли я дивлюся в очі Марії Долорес, то мені видається, що я прогулююся в небі». Мануїла, 12 років
Дружба – це не лише повага, це не лише захоплення. Це також любов. Лише друг по-справжньому бачить, якими ми є, і що би не трапилося, він залишатиметься на нашому боці. Для тривалості дружби важливе також, щоб наші друзі вміли поважати одні одних.
Завдяки справжньому другові з укриття «виходить» найліпша частина нашого єства. Це стає майже інстинктивною потребою. Таким чином знаходить підтвердження стародавня приказка: «Скажи мені, хто ти твій друг, і я тобі скажу, хто ти». У кожному разі справжній друг не хоче змінювати нас на свою подобу і поважає нашу особистість.
Другові можна довіряти, ми можемо на нього покладатися і прямувати за ним навіть із заплющеними очима. А коли нам щось потрібно, то можемо про це попросити. Коли ми про щось просимо друга, то це нас не принижує. Друзі обмінюються дарами з притаманною їм простотою. І жоден з них не почувається «благодійником» для іншого. Справжня дружба – це завжди рівноцінний обмін.
Дружба підбадьорює. Підлітки, хоча самі не мають відваги до деяких справ, із друзями раптом почуваються «суперменами». Разом вони можуть наважитися на ризиковані вчинки. У період дорослішання друзі допомагають одні одним здобувати незалежність. Лише з друзями підлітки можуть вільно розмовляти на важливі для них теми, які складно було б обговорювати з батьками і взагалі з дорослими.
З друзями підлітки ніколи не нудьгують, разом їм завжди добре. Ми живемо в кліматі свободи, спокою, приязні та доброзичливості. У другові нас завжди приваблює щось «інше». Чому Том Сойєр стає приятелем Гекельбері Фінна? Пригадаймо, як це описує Марк Твен:
«Відразу потім Том зустрів малого волоцюгу Гекельбері Фінна, сина місцевого пияка.
Всі матері околиці щиро ненавиділи його і боялися ніби вогню, бо був він розбишакою, вуличником, поганим хлопцем, а також тому, що їхні діти захоплювалися цим хлопчуром… Гекельбері ходив собі, де хотів… Він міг піти на риболовлю і купатися, коли і де йому заманеться, сидячи там, скільки захочеться. Він міг битися скільки завгодно і не мусив вчасно йти спати… Він міг взагалі не митися і не носити чистої білизни. А як він лаявся! Словом, цей хлопець мав усе, що чинило його чудовим.
Саме так вважали затуркані та сполохані сини порядних батьків у містечку Санкт-Петербург».
Друг – це завжди хтось «особливий», з ким діти спокійно вирушають відкривати світ. У житті кожної молодої людини буває такий період, коли друзям вона довіряє більше, ніж батькам.
Звісно, легко помилитися, оскільки в дружбі також є свої проблеми.