У період дозрівання дружні стосунки також зазнають величезних змін. Підлітки більше часу проводять із ровесниками, у школі та поза школою. Вигасають старі дружні стосунки, з’являються нові. Для багатьох хлопців друзі важливіші навіть від членів родини. Емоційна порожнеча, яка є наслідком віддаленості від батьків, заповнюється друзями.
Це вік перебування в групі. Видається чимось неможливим, щоб підліток не належав до якоїсь групи, а багато хто з них належить до кількох груп.
«Я відчуваю потребу перебувати у товаристві, щоб будувати нові дружні стосунки. Щоб порівнювати себе зі своїми ровесниками. Щоб побачити, чи я добре поводжуся, чи, можливо, це інші помиляються. Я почуваюся ліпше і комфортніше в більшому товаристві, бо можу висловитися і почути думку інших». Ортензія, 11 років
Якщо ми належимо до якоїсь групи, то те, що ми робимо, може бути розвагою, а наші вчинки та дії приносити задоволення. Деякі справи бувають надзвичайно нудні, коли ми робимо їх на самоті, натомість, коли виконувати їх у групі, то вони можуть стати справжньою приємністю. Також «важкі» справи вдаються нам ліпше, коли ми реалізуємо їх спільно з іншими людьми.
«Часом ми боїмося робити деякі справи, але вони нам вдаються, коли це робити з іншими. Наприклад, танець. Мені було дуже важко наважитися танцювати. Це було так соромно – вийти на середину кімнати і танцювати, коли всі на тебе дивляться. Але коли я почала ходити на заняття разом із моїми подружками, то це мене більше не лякало і не бентежило. Там були всі знайомі, і я собі казала: «Якщо їм вдається, то я теж дам раду». Луїза, 13 років
Страшний конформізм
«Добра» група, особливо, якщо там є підтримка вихователя, допомагає підліткам дорослішати та ставати ліпшими. «Дика» група може спричинити цілком протилежні зміни. А все через конформізм.
Зазвичай група здійснює тиск на своїх членів, щоб одні ставали подібні на інших, і це є однією з причин деякого зниження рівня ідентичності. Група додає відваги, але водночас може накладати на особу деякі обмеження.
Проблема може видаватися смішною, але вона дуже важлива і стосується також дорослих. Це проблема відмінностей, які є між виконанням чогось, у чому ми переконані й віримо в це, і тим, що ми робимо «за компанію», бо всі так роблять.
Коли ми належимо до якоїсь групи, то наражаємося на ризик того, що інші нас почнуть «класифікувати»: обізвуть наркоманами, хуліганами, бандитами, гуляками, рідше – мудрими чи модними.
«У нашій школі мені робиться недобре, коли в різних групах я бачу, як кожен намагається зі шкіри вилізти, щоб бути наймоднішим, найліпшим, найпопулярнішим. Дивлюся на все це збоку і мені смішно». Северин, 12 років
Справжнє нещастя, яке рідко трапляється в реальному житті, – це бути поза групою. Підлітки панічно бояться «самотності», оскільки все спонукає їх бути разом із іншими. А тому конформізм групи стає причиною сліз та нещасть, за які раніше чи пізніше доведеться платити.
«Великий, товстий і паскудник – це був девіз моєї школи, а щонайменше групи. Якщо ти пропускав уроки і викручувався з допомогою всіх чесних і нечесних способів, то тебе вважали крутим. Якщо ти дошкуляв учителям і доводив їх до сказу, але тебе однаково переводили до наступного класу, то ти був одним із нас. Всі думали, що це максимум. Якщо ти робив одну дурницю за іншою, то всі реготали і аж за животи хапалися, а тебе вважали жартівником. А якщо нікому не вдавалося тебе налякати чи бодай здивувати, то ти взагалі був мачо і суперпацан. Найважливіше – це не дозволити, щоб тебе ошукали». Емануїл, 15 років
У цей період багато молодих людей змарнували своє життя через те, що потрапили до «невластивої» групи.