Час ідолів

Які цінності зараз домінують

Ввімкнений телевізор, який працює на повну гучність. На екрані співачка-дитина, одягнена в рожевий шовк. Вона виглядає, ніби лялька. Музика, типовий японський рок, який можна почути на кожному розі вулиці. Перед телевізором на підлозі лежить тіло дівчинки, без ознак життя. Щойно тринадцятирічна Томоко Кумасакі скоїла самогубство. Вона позбавила себе життя у своєму скромному будиночку в Хиба, мікрорайоні Токіо; так само, як співачка-дитина, яка метається перед мікрофоном.

Томоко – це лише остання ланка в довгому ланцюзі дуже молодих японців, які опинилися на перших шпальтах газет саме тому, що скоїли самогубство. І причина у всіх одна й та сама. Вони зробили це через Юкіко Окаду, вісімнадцятирічну співачку, ідола японських підлітків.

Юкіко не мала гарного голосу, але музичний бізнес захотів зробити з неї справжню зірку. Тепер вона хотіла вийти заміж, але їй цього не дозволили зробити, бо контракт важливіший, тож продюсери почали маніпулювати приватним життям дівчини. Вони створили співачку, ніби робота, інвестували в неї величезну суму грошей, а новина про флірт мала б негативний вплив на молоду публіку, це могло би принести збитки або й бути початком кінця кар’єри.

Тож Юкіко відчинила вікно у хмарочосі своєї звукозаписної студії й кинулася вниз.

Шал самогубства захопив десятки дітей від тринадцяти до шістнадцяти років, які хотіли «відчути те, що відчула Юкіко». Газети та телебачення показували їхні фото; всі виглядали так само: хлопці в чорних шкільних формах, дівчатка – з гривкою і в піджаку зі шкільної форми. Всі залишили патетичні листи, написані на рожевому або блакитному в квіточки папері.

«Діти, не помирайте», – це драматичний заклик письменника Шімаі Ко, який нагадує про самогубство свого тринадцятирічного сина. Чоловік пояснює: «Це суспільство, молоде суспільство в Японії, дуже швидко занепадає. Ми створили і виховали їх, як хотіли, згідно з нашими ідеалами та цінностями. А потім ми залишили їх самих, хоча вони й неспроможні боротися з дійсністю, хіба що довіряться якомусь міфові, ідолові». «Наші діти, – додає один психолог, – виховані в чудовій Японії, не досягли емоційної зрілості. Вони мають найвищий показник IQ у цілому світі, але всередині вони страшенно вразливі. Достатньо якоїсь проблеми, наприклад, смерті ідола, і вони почуваються повністю розбитими».

Один соціолог каже: «Ми стали великою імперією, якій усі заздрять, але нам довелося дорого за це заплатити – спустошенням у людській психіці. Прагнення успіху знищило цінності, чистоту, символи, особливо серед молоді. Вони знайшли собі нові цінності й нові символи, які, на жаль, виявилися фальшивими. Коли молодь стикається з таким крахом, то часто не витримує і йде з життя».

«Я думаю про Саймона Ле Бона»

Чи це відбувається лише в Японії? Кілька місяців тому у Франції тринадцятирічний підліток намагався накласти на себе руки, бо його батьки не дали своєї згоди на пластичну операцію, завдяки якій він зміг би бути подібнішим на свого ідола, відомого співака…

Що відбувається? На думку співака Франческо Де Ґрегорі, народилося «порожнє покоління, яке не має ідеалів, традицій». Покоління, яке захоплене лише споживанням і думає лише про свій зовнішній вигляд.

На думку інших, сучасне покоління цінує лише успіх, спорт і гроші. Якби на вулиці ми провели бліц-опитування і запитали: «Що для вас найважливіше?», то цілком можливо, що цей хтось відповів би: «Любов… Чесність… Сім’я…», і багато хто в це щиро вірить. Однак одне – вірити в якусь цінність, а зовсім інше – жити цією цінністю.

У наш час справи, «які найважливіші для людей», сприймаються дивно. Згідно з безжалісним аналізом, ось цінності, які люди поважають найбільше:

Самовдоволеність та демонстративність: У кіосках з’являються популярні глянцеві журнали про моду, канікули, одяг, види спорту, якими займаються відомі й успішні люди. Реклама також нас переконує: «Людино, не придушуй самовдоволеність, яка є в тобі, вихваляй її». Не має значення, ким є жінка чи чоловік, найважливіше – їхній вигляд.

Успішний чоловік – це той, який пересувається на особистому гелікоптері. На вулицях щораз більше автомобілів з великим циліндром, для «VІР-ів». У рекламних лозунгах позашляховики названі автомобілями, «які неможливо стримати», вони «обганяють, здобувають, перемагають». Це слова, які сьогодні стали дуже модними.

Культ тіла. Сучасними прокаженими є чоловіки й жінки з надмірною вагою. Тіло має бути досконале, гарне, здорове, засмагле. Як гриби після дощу з’являються спортзали, сауни, спеціалізовані клініки. Треба бути «молодим» за будь-яку ціну.

Успіх та багатство. «Я хочу грати важливі ролі з важливими людьми, я хочу стати відомою. Я хочу мати багато грошей, бо вони потрібні, я їх люблю і звикла жити в багатстві», – відкрито заявляє акторка-початківець. Люди фінансували спецшколи для дітей від року до шести, щоб «створити» майбутніх надзвичайно здібних геніїв, які мусять панувати у світі. Є батьки, які схиляють своїх дітей до нестримної конкуренції; вони завжди і всюди мусять бути «першими».

Приємність – мірило усього. Бойове гасло «Вже! Зараз!», і бажано при найменших зусиллях. Більшість людей живе день за днем, беручи для себе всі можливі приємності від життя. Ідолами є ті особи, яким «вдалося»; вони багаті, відомі, гарні і мають владу…

Шістнадцятирічна дівчина пише: «Я не соромлюся визнавати, що увесь свій час думаю про Саймона Ле Бона. Шукаю плакати з його зображенням, перекладаю тексти його пісень, постійно читаю журнали, щоб знати геть усе про його життя та молодість. Дехто з мене жартує, кажуть, що я перегинаю палицю. Можливо, але Саймон зараз є частиною моїх почуттів, моєї молодості. Я бачу в ньому досконалого друга, в якому реалізуються всі мої очікування малої розчарованої звичайним життям жінки…».

Насильство та суперництво. Якщо людина ставить на перше місце успіх, приємність, гроші, то це означає, що вона вибрала селекцію. Лише хтось може зайти на вершину й отримати все. А інші? Якщо вони слабкі, то мусять поступитися і долучитися до невдах. Якщо ж вони сильні, то мусять знайти зброю й досягти успіху та влади силоміць.

Саме тому люди захоплюються «зірками». Багато хто знає, що не може мати всього і задовольняється мріями про це, подумки переживаючи те, що переживають улюблені зірки.

Надто багато чоловіків та жінок задовольняються роллю глядача і таким чином сильніше, ніж завжди, відчувають тягар життя, яке їх не влаштовує і надто сильно відрізняється від мрій, які вони бачать на екранах телевізорів та в кольорових журналах.

У що сьогодні повинна вірити людина?

Вдале життя – яке воно?