Шлях мовчання
Проблема сексуального виховання (в її найширшому значенні) бентежить чимало батьків. А може, зарано? А може, вже запізно? Це ми маємо зробити чи школа? Як він про це довідається? Як відреагує? Цю проблему не так легко розв’язати, як видається на перший погляд, бо часом стикаються надто різні ментальності. Думки батьків та дітей тут розходяться. Через це чимало батьків воліють зберігати мовчання, коли йдеться про секс.
У середині циклону
Отож, чи потрібне «сексуальне виховання»? Це питання помилкове у своїй природі. Бо насправді «сексуальне виховання» починається ще в початковій школі.
Це відбувається в школі, у кіно, в телебаченні, на вулиці.
Сьогодні діти часто наражаються на настирливі сексуальні домагання, нездорові та вульгарні. Часто вулиця та друзі стають джерелом помилкових «інформацій» стосовно статевої сфери.
«Продавці» порнографії також зацікавлені в здобуванні «клієнтів», починаючи з наймолодшого віку. Вони бомбардують їх сторінками в газетах, кіосками, рекламними біг-бордами, кіноафішами.
Надто часто батьки (які досягли сексуальної рівноваги) не беруть до уваги того факту, що їхні діти перебувають у центрі «циклону сексу», який отруює їх дуже вразливу та беззахисну статеву рівновагу.
Батьки та суспільство не повинні пасивно дозволяти, щоб вулиця, екрани та банда підозрілих шукачів пригод нав’язували їхнім дітям зразки сексуального життя. От чому потрібне справжнє сексуальне виховання.
«Страшне ошуканство»
У сексуальному вихованні є два аспекти: інформація і моральні цінності.
Моральні цінності треба прищеплювати в сім’ї, а інформацію ліпше може подати фахівець.
Батьки повинні допомогти дітям здобути інформацію. Найліпша допомога – це брати участь у курсах та дискусіях разом зі своїми дітьми. Це мають бути прості й зрозумілі дискусії.
Діти часом «бавляться», ставлячи батькам провокаційні запитання.
У цьому випадку батьки не мають обов’язку відповідати – мають право захищати своє поняття соромливості. Мають право на це також тоді, коли дитина ставить запитання без прихованої мети – для цього потрібні фахівці.
Інформації, надані об’єктивно та чесно, можуть поліпшити стосунки між дітьми та батьками, а також збільшити взаємну довіру і загладити чимало нерівностей у прив’язаності, яка лежить в основі любові. Часом знищення муру «справ, про які не прийнято говорити» для багатьох дітей означає, що їх помітили. Підлітки також помічають, що батьки – це не «істоти з іншої планети».
Найважливіше, щоб дорослі зберегли лагідне та мирне ставлення до дітей. Для підлітків проблема сексу – це «страшне ошуканство», яке спочатку їх притягує й лякає, і в яке вони легко вплутуються. Дорослі не повинні додавати до цих дитячих страхів ще й свої побоювання та неспокій.
Любити треба навчитися
Прищеплювання моральних цінностей та виховання любові відбувається в сім’ї від моменту народження дитини.
Те, як людина сприймає сексуальність, залежить безпосередньо від відчуттів кожної людини як чоловіка чи жінки. Вже від народження батьки вчать дітей «визначеного способу» вираження жіночності чи чоловічності.
Таким чином батьки кладуть підвалини сексуального виховання: формують здатність критикувати, поважати інших, бути відповідальним і вільним у своєму виборі, вміти любити.
Надто авторитарні або надто толерантні батьки формують сексуально незрілу особистість, неспроможну взяти на себе будь-яку відповідальність, легкодухів та егоїстів, які прагнуть лише короткотривалого сексуального досвіду.
На справжнє виховання також мають вплив щоденні факти, наприклад, розклад прийомів їжі, особиста гігієна, спорт, порядок у своїх речах. Варто нагадати, що все це має супроводжуватися любов’ю та рішучістю. Також важлива повага до свого тіла, яке треба любити і про яке треба турбуватися, а не робити з нього іграшку чи об’єкт позування. Порядок та зовнішня чистота, навіть якщо задля цього доводиться докласти чимало зусиль і батькам (адже часом їм доводиться вимагати це «силою»), і дітям (які завжди опираються такій ініціативі), ведуть до внутрішньої чистоти та внутрішнього миру.
Батьки виховують до любові насамперед своїм прикладом. Потрібно, щоб діти помічали, що батьки люблять одне одного, а вони, діти, є складовою частиною цієї любові. Лише в сім’ї ми вчимося по-справжньому любити. Лише тут підлітки можуть навчитися справжнього та глибокого значення багатьох жестів (таких, як поцілунки та пестощі), які увесь світ перетворив у двозначні та вульгарні жести.
Саме тому, що певна частина сучасного суспільства ставиться до сексу як до товару і використовує його, щоб годувати прибутковий ринок, батьки мають право захищати своїх дітей, визначаючи, які книжки, фільми, телепрограми та газети мають бути заборонені.
Дуже часто трапляється, що проста заборона виявляється недієвою. Вона радше схиляє підлітків діяти таємно від них, хіба що батькам вдасться з ними спокійно порозмовляти.
Підлітки можуть врешті зрозуміти, що існують і чудові, й, на жаль, принизливі способи сексуального вираження, і що деякі заборони продиктовані великою любов’ю.
Дорогі друзі
Дружба – це один із найбурхливіших розділів у творі «Стосунки батьків та дітей». Дружба з ровесниками потрібна підліткам, як повітря, яким вони дихають. Багато батьків, замість того, щоб заохочувати дітей дружити з ровесниками, сприймають це дещо вороже; вони готові наголошувати на вадах друзів своїх дітей (і зовсім не думають про те, що інші батьки роблять те саме у стосунках із власними дітьми), співчутливо посміхаються, коли йдеться про першу закоханість, з усіх боків помічають «небезпечні» дружби.
У цьому випадку є лише одні ліки: про це треба порозмовляти. Батьки мусять особисто познайомитися з друзями своїх дітей, а діти повинні представити друзів своїм батькам. Не можна дозволяти, щоб перемогли упередження.