Людина-весна
Боб Стівенс залишив свою рідну місцину наприкінці листопада і подався до Нью-Йорка, щоб там продавати новорічні ялинки. Він позичив вантажівку і завантажив на неї 200 ялинок. Хотів заробити достатньо, щоб організувати для матері та сестер радісне святкування Різдва. Крім цього, гроші йому були потрібні, щоб оплатити навчання.
Коли він приїхав до Нью-Йорка, то припаркував вантажівку на площі й пішов шукати місце, де можна було б торгувати ялинками. Знайшов таке місце, але коли повернувся на площу, де залишив машину, то її там вже не було. Зникла з усіма ялинками – її хтось украв.
У Боба в кишені було небагато грошей, а на закупівлю ялинок він позичив кошти у банку. В руках залишилося лише оголошення «Продаю ялинки». Боб відклав його убік і побачив чорноволосу дівчину, яка уважно його розглядала. Її щоки розчервонілися від морозу, а очі сміялися.
– Де ялинки? – запитала Боба.
– Продав усі, – відповів він.
Потім, якось мимоволі почав розповідати про все, що трапилося.
– Думаю, я зможу тут покрутитися якийсь день-два, – промовив, – але потім мушу сісти в автобус й повернутися додому.
– Ти не повинен впадати у відчай. Ти ж не можеш перестати продавати ялинки лише тому, що їх у тебе немає! – сміючись, відповіла дівчина і зникла за рогом.
А Боб залишився і ніяк не міг збагнути, що ж дівчина хотіла цим сказати. У голові крутилася її фраза: «Ти ж не можеш перестати продавати ялинки лише тому, що їх у тебе немає!»…
І раптом у нього виникла ідея. Він побіг до магазину з деревиною і за останні гроші купив шматки фанери, зробив з них деревця, помалював їх яскравою фарбою, прикрасив кульками, зірочками, ангеликами. І досяг успіху.
Достатньо було однієї дівчини з дрібкою оптимізму, щоб перемінити катастрофу в тріумф.
Оптимізм – це:
Віра в себе. Якщо ми не віримо в себе, то в нас немає оптимізму. Оптиміст завжди вірить у свої можливості й легко не піддається. Він знає і сприймає свій вигляд. Оптиміст подобається собі, незалежно від того, низький він чи високий, худий чи товстий. Тому важко зустріти несміливого оптиміста. Несміливі – це ті, хто постійно боїться, що з них хтось буде сміятися.
Оптимісти – найбільш природні люди на цьому світі. Вони не звикли носити масок або вдавати, що вони інші, ніж є насправді.
Водночас вони постійно не виправдовуються і не кажуть: «Такий вже я є», «Нічого з цим не поробиш». Оптимісти добре знають, що можуть бути ліпшими.
Довіряти іншим. Присутність інших (батьків, друзів, однолітків, вчителів) є для оптимістів джерелом упевненості. Вони знають, що зможуть підтримувати інших, а коли потребуватимуть допомоги, то отримають її. Тому намагаються бути добрими друзями. Оптимісти не бояться просити про допомогу.
Бути реалістом із розвиненою уявою. У сірий дощовий день людина думає: «Незабаром ми підемо на заплановану прогулянку, бо от-от визирне сонце». Натомість інша особа пропонує: «Ходімо до вітальні, виймемо “Монополію” і зіграємо».
Хто з цих двох осіб є оптимістом? Друга, бо перша спотворює дійсність. Оптиміст – це свідома особа, яка не сміється на похороні. Це хтось, хто вміє розпізнати те, що справді важливе. Якщо його хтось ошукає, він не стане песимістично ставитися до всіх міжлюдських стосунків.
Після поразки оптиміст не падає духом, а намагається розпочати справу по-іншому. Оптиміст-реаліст бере до уваги всі аспекти ситуації і вміє їх оцінити якомога об’єктивніше. А потім починає діяти.
Якщо якийсь хлопець зі сьомого класу має дуже погані оцінки з математики та англійської мови, то може стати песимістом і від усього відмовитися. Оптиміст ніколи не здається.
Однак він не переоцінює своїх сил. Не товаришує з хлопцями, які вживають наркотики, бо добре знає, що це означає зіткнення із небезпечними ситуаціями.
Завжди помічати позитивні риси. Є особи, які завжди всіх критикують. І навіть цього не помічаючи, стають нещасливими і роблять нещасливими тих, хто поруч. Оптимісти вміють розважатися навіть під час дощової прогулянки, тоді, коли поламався телевізор чи комп’ютер, і не перетворюють ці ситуації в похоронну жалобу.