Жити, як дорослі
«У змаганнях з плавання, які проходять на високому рівні, у гру входить цілком новий елемент: біль. Ми вчимося пізнавати його під час тренування і відчуваємо у кожному поєдинку. Руки стають важкими, ноги – ніби дерев’яні. Кожного разу, коли ти вдаряєш ногами об воду, відчуваєш пекельний біль і несподівано чуєш у собі надсадний крик.
В цей момент ти можеш вибрати: або відмовитися від змагань, або докласти усіх зусиль і витривати до кінця, знаючи, що біль ставатиме щораз сильнішим. Саме на фініші чемпіони відрізняються від решти, бо останні метри дистанції мають найбільше значення. Більшість плавців піддається. Якщо тобі вдасться подолати бар’єр сильного спазматичного болю, то ти – чемпіон».
Про це розповідає Дон Сколандер, американський плавець, який у віці 18 років був названий найліпшим спортсменом світу, а у 19 років був зарахований до найбільших плавців усіх часів. Сколандер брав участь у двох Олімпіадах (1964 і 1968 р.), здобув п’ять золотих медалей і одну срібну, а також встановив 37 рекордів у США і 22 світових рекорди.
У період між двома олімпіадами Сколандер захворів на тяжку хворобу. Одужав і почав тренування майже з нуля: щоденно по кілька годин він проводив у басейні, дотримувався аскетичного розкладу дня. І вдалося! «З плавання, – згадував, – можна отримати багато неоціненної та конкретної користі. Я маю на увазі дисципліну, віру в себе, досвід. Але насамперед, я думаю, що навчився пізнавати самого себе і змагатися з найліпшими; і немає значення, чи я виграю, чи програю. Найважливіше в Олімпійських змаганнях – не перемога, а участь, так само, як у житті: найважливіше не перемога, а боротьба. Найважливіше – боротися з честю.
Сила – це:
Мати ідеали. Є такі особи, які мають пересічне бачення життя, натомість інші живуть, як «чемпіони». Вони визначили собі ціль і хочуть її досягнути, перемагаючи всі труднощі, які виникають. Сила – це перевага тих, хто хоче в житті досягти чогось великого.
Не треба братися за надлюдські починання. Недосліджених місць залишилося мало, драконів уже немає, рідко коли трапляється нагода врятувати з пожежі п’ятьох дітей, все уже винайшли, усі відкриття уже зроблені. Однак це не фантазії роблять нас сильними. Сила – це вміння переживати кожну хвилину з величезним розмахом. Це преображення щоденних малих справ через особисте зусилля, особисту боротьбу.
Відмовитися від прогулянки з друзями, щоб допомогти татові або задля того, щоб вчитися; завершити нудне завдання замість того, щоб залишити його недоробленим, прибрати клас замість того, щоб непомітно втекти – це починання, які ніколи не будуть внесені до Книги Гіннеса, однак це важливі перемоги на шляху до того, аби стати «сильною» та дорослою людиною.
Витривалість. Один хлопець отримав від друга порнографічні журнали. Міг спокійно їх переглянути і цього би ніхто не побачив. Однак вперше в житті цей хлопчина відчув обов’язок прийняти рішення: чи ці журнали справді можуть йому зашкодити, як кажуть батьки? Подумав якусь хвилину і викинув журнали до сміття.
Вороги зростання добра гірші, ніж бактерії; вони гніздяться всюди. Сильна особистість панує над собою і завжди у всіх обставинах помічає якусь користь, навіть якщо для її досягнення мусить терпіти якісь незручності.
Це ніби піти до стоматолога; треба перетерпіти деякі неприємності, щоб позбутися більшого болю.
Спорт допомагає вправлятися у своїй силі. Зійти на вершину, побити рекорд, виграти матч, не підвести друзів з команди тощо – щоб здобути все це, треба вміти опановувати втому, долати труднощі та знесилення.
Також є інші дії, які формують силу волі: підйом о чітко визначеній годині, вміння переносити без скарг недомагання від погодних умов, зносити відчуття спраги та голоду, споживати їжу, яка нам не дуже смакує, подолати страх перед темрявою.
Мати відвагу на формування своїх поглядів. Самостійне мислення не схвалюють, а в багатьох країнах навіть видані директиви стосовно того, як треба думати й висловлюватися. Лише сильна особа намагається виробити свою думку. Якщо пізніше вона узгоджується з думкою інших, то це лише на ліпше.
Не боятися поразок. Сильні особи не бояться помилитися. Якщо ж вони помиляються, то не скидають провину на інших, а самостійно виправляють помилки. Вони піднімаються після падіння і надмірно не скаржаться на недолю, намагаючись зробити висновки на майбутнє. Вони спроможні чудово функціонувати також тоді, коли не отримують схвалення та захоплення з боку інших.
Три небезпеки сили волі
Три небезпеки, які загрожують силі волі, – це страх, необережність та байдужість.
Багато батьків надмірно оберігають своїх дітей. Вони беруть на себе ті труднощі, які діти повинні долати самостійно. І коли настає момент, і дітям доводиться змагатися з небезпеками, то без допомоги батьків вони не вміють дати собі ради.
Багато осіб почуваються спаралізованими від страху, вони постійно турбуються (про дітей, здоров’я, роботу, економічну ситуацію, вагу, гроші, погоду, трагічні випадки тощо). Інші шукають комфортного життя і ніколи не проявляють ініціативи. Такі особи живуть егоїстично і байдуже. «Це і так нічого не змінить», – стверджують.
Ворогом сили також є необережність. Багато людей люблять показовість. Однак акробатичні трюки на мотоциклі не є проявом впевненості та відваги. Сильні особи вміють розпізнати небезпеку. Вони залишаються сильними саме тому, що вміють її уникати.