«Блаженні ті, що мають чисте серце…»
«Я – тринадцятирічний хлопець, і ось вже тиждень, як моє життя змінилося. Зараз я поясню вам, чому. Приблизно місяць тому в розмові з моєю мамою я дорікнув їй, що вона ніколи не розмовляла зі мною про такі справи, як подружжя, інтимне життя двох людей, плідність, народження дітей. Безперечно, про деякі справи ліпше було дізнатися від неї, ніж від своїх ровесників, так як це було, коли я прийшов до початкової школи. Натомість мама розповіла мені все таким чином, що це мною неабияк вразило. Все це видалося мені страшним і жорстоким». Карл
Балерина Ліліяна Козі так закінчує свою автобіографію:
«Директорка балетної школи Большого Театру (театр у Москві) любила повторювати, що «балерина мусить бути чистою». Я хотіла би, щоб ці слова, які я сприйняла як моральний обов’язок мого життя, стали для вас теж подібним закликом».
Молодь неспокійна і хоче дізнатися якомога більше про сексуальність. Погляди підлітків ще невпорядковані, тому вони прагнуть чесних та довірливих відповідей. Коли дорослі дають їм можливість серйозно дискутувати про сферу сексуальності, то підлітки висловлюються вільно й мудро. Їм потрібні приклади й пояснення, бо вони намагаються вирішити проблему своєї сексуальності та зробити її інтегральною частиною своєї особистості.
Також прийнято говорити про «сексуальне виховання» у школах. А насправді сексу «можна навчитися» з екрану телевізора, у шкільних коридорах, на вулиці. Часто через слова та образи діти зазнають нездорового та вульгарного сексуального бомбардування. Продавці порнографії без найменших вагань прагнуть зробити з молодих і ще не сформованих людей своїх постійних клієнтів. Багато хлопців та дівчат охоче розповідають про свої справжні або ж вигадані сексуальні пригоди. Натомість батьки та вчителі бояться висловлюватися на такі інтимні теми.
Про почуття сорому ми говоримо лише тоді, коли йдеться про цензуру на телебаченні чи в пресі. А все задля того, щоб засудити його як щось середньовічне й смішне.
Сором – це:
Зрозуміти та поважати сексуальність. Почуття сорому – це один із чинників, які будують особистість. У ньому виражається глибока рівновага особи, яка вміє гармонійно поєднати тіло й дух. Тілесні жести – не «нейтральні», у них проявляється душевне багатство.
Сором – це делікатне та спокійне наближення до тієї великої таємниці, якою є людська статевість.
У сучасному суспільстві, яке прагне знищити інтимність та багатство почуттів, мати сором – це прояв справжнього героїзму.
Сором не приховує дійсності (інформація щодо сексуальності мусить бути чіткою й виразною), але завдяки йому дійсність можна контролювати з допомогою особистих рішень. Бути радісним господарем самого себе і знати цінність своєї статевості. Ось це і є сором.
Повага для своєї інтимності та до інтимності інших. Доволі часто кіно, телебачення, книги ніби спонукають до вульгарності. Це товар, і він «повинен» продаватися, тож виробники часто використовують те, що має попит. І так поширюється вульгарність (слова, натяки, вульгарні сцени). Діти найбільше наражаються на це і часто вважають вульгарність та грубіянство ознаками дорослості.
Людина, яка говорить вульгарні слова і «свинства», не доросла, а просто дурна.
Інтимність треба поважати всюди – вдома, у школі, у громадському транспорті. Переповідання деяких жартів також можна назвати виразною відсутністю поваги.
Зростати в делікатності почуттів. Сексуальність не обмежується ліжком, мужність – це не те саме, що вульгарність. Особливо серед підлітків зустрічі та дружба мають бути щирими та делікатними. Треба пізнавати і поважати одне одного.
Сором потрібний, якщо ми хочемо навчитися любити. Хто збагачує своє єство, будучи хлопцем чи дівчиною, навіть якщо це коштує чимало зусиль, зможе обдарувати когось, коли настане відповідний час.