СТРАТЕГІЯ ПРОТИ БРЕХНІ

  1. Перша і головна засада запобігання брехні полягає в тому, щоб її не навчати.

Брехуном ніхто не народжується, але може ним стати. Один раз сказана брехня має властивість невпинно рости. Брехня за брехнею, цеглина до цеглини.

От декілька прикладів.

Мати гуляє з донькою. Зустрічає свою приятельку. «Ох, яка гарна на тобі сукня! Чудова! Ти в ній така струнка…» «Ах, дякую тобі за гарні слова!» Коли вони з приятелькою розпрощалися, мати каже доньці: «Могла б собі купити сукню, яка б їй більше пасувала… Ти бачила, як жахливо вона виглядає?»

Ще один приклад. Батьки кажуть дитині: «Бачиш, іде та жінка з сусіднього будинку, вдаємо, що її не бачимо…».

Третій приклад, який допоможе виховати брехуна. Прийшли гості. «Ой, яка мила несподіванка! Яка радість! Прошу сідати!» Гості сідають, п’ють каву. Щойно за ними зачинилися двері, мати каже до батька: «Які ж то настирні люди, ото приперлися!»

Те саме, якщо мати каже: «Вважай, не обмовся татові!», або якщо батько посилає дитину туди, де працює, сказати що начебто він занедужав.

Отож, висновок. Два-три такі випадки – у нашій родині з’явиться брехун – дволика людина (син чи донька).

  1. Допоможімо нашій дитині відрізнити фантазії від дійсности.

Ось два приклади. Чотирирічна Марійка розбила яйця. Не хоче признатися. Мама їй каже: «Я знаю, що це ти розбила яйця. Не хочеш признатися, бо боїшся, що сваритиму тебе. Однак прошу тебе, наступного разу будь обережніша. А тепер разом приберемо!»

«А ми маємо в банку сто мільйонів!» – каже Василько гостям. Почувши це, мати відповідає: «Дуже гарно звучить те, що кажеш, але ще краще, якби це була правда, погоджуєшся зі мною?» Таким чином, не сварячи дитину, допомагаємо їй відрізнити світ вигадок від світу правди.

  1. Будьмо твердо переконані, що немає необхідної брехні.

Відомо, що іноді правда жорстока. І хоча бувають випадки, коли, можливо, не варто казати «всю» правду, однак треба сказати хоча б частину її. Одним словом, є така правда, яку потрібно (іноді конче) казати «поступово»: наприклад, якщо йдеться про правду, яку треба сказати хворому; правду про секс; правду про Святого Миколая…; отож, правду можна «дозувати», але ніколи не можна перекручувати. Добрий вихователь ніколи не повинен опинятися в становищі, коли буде змушений відмовлятися від сказаного ним самим, бо за все в житті треба платити: за замовчування, за спізнення, за брехню.

  1. Звертаймо увагу на нашу дитину.

Украй часто причиною брехні є прагнення дитини завоювати більше уваги до себе. Щоб її здобути, дитина може вдатися до брехні, яка допоможе викликати до неї зацікавлення.

  1. Будуймо приязні взаємини.

Робімо все, щоб наша дитина не почувалася самотньою. Самотність спонукає до негативних уявлень, вигадування нісенітниць. «Якщо зробите все, щоб діти й дорослі були щасливими, не буде поміж них брехунів», – так закінчує І. Р. Баску свою книгу «Дитяча брехня».

  1. Даваймо негайну відсіч брехні – брехні зумисній, продуманій, запланованій. Адже кожна брехня тягне за собою наступну брехню. Мартін Лютер сказав, що брехня схожа на сніжинку: що довше кружляє, то більшою стає.
  2. Ніколи не обзиваймо дитину брехуном.

Принаймні тому, аби не почала вважати, що є ним насправді, і не впала в депресію, або, що ще гірше, аби не скористала з того нахилу, який їй приписали, і не почала хизуватися, щоби вирізнитися з-поміж інших.

  1. Не хвалімо дитину за те, що каже правду.

Якщо хвалитимемо її за це, дитина, можливо, захоче захистити свою інтимність і приховувати те, про що думає. Не можна її цілувати за те, що на запитання бабусі: «Чи любиш мене?» -відповість: «Так», – і не можна сварити, якщо відповідь буде негативною. Хай для вас потім не буде несподіванкою, що внаслідок такого ставлення вона навчиться нещирости. Треба вміти приймати від наших дітей як приємні, так і неприємні звістки. Лише тоді вони казатимуть нам усю правду.

  1. Не створюймо умов для брехні.

Наприклад, надмірною суворістю чи осудом, тобто всім, що не сприяє взаємній довірі. Адже відомо, що там, де є взаєморозуміння, немає місця для брехні.

  1. Не оцінюймо нашу дитину, порівнюючи її з «кращими» дітьми.

Унаслідок цього вона почуватиметься гіршою за інших, нездатною ні на що, вважатиме себе невдахою. Перед такою загрозою може намагатися видавати себе за того, ким насправді не є.

  1. Будьмо щирими.

Бути щирими – означає відповідати на запитання правдиво і відверто; означає не бути пустослівними, надавати значення словам. Тобто, якщо вчимо дитину чесности, маємо самі такими бути; якщо хочемо, щоб дитина молилася, має знати, що й ми це робимо… Щирістю привчаємо дитину казати правду.

Прагнемо ще раз наголосити, що дитина не народжується брехуном. Народжується вона з природженою схильністю бачити світ таким, яким він є. Усі знаємо, яким небезпечним, але щирим є те, що каже дитина: «Мамо, дивись, яка стара жінка!» або «Глянь, який цей чоловік маленький!»… Дитина починає брехати тому, що через недостатню щирість хтось її цього навчив.

І ще приклад. Одна жінка написала до редакції газети: «Мій семилітній син хоче запросити додому свого приятеля, котрий йому відповідає: “Не прийду до тебе, бо не маєш нових іграшок”. Я сказала своєму синові, аби він відповів приятелеві, що має нові іграшки, але хоче сам ними гратися. Знаю, що не треба було цього казати, але хіба в нашому суспільстві, в якому все побудоване на брехні, не треба наших дітей теж навчати хитрости?»

Хочемо закінчити цей розділ мудрою відповіддю журналіста. «Хитрість украй небезпечна, вона є нещирістю й удаванням. Може додати грошей, можливо, також слави, але вона, без сумніву, позбавлена людяности. Хитрість лише ускладнює наше життя. Додає нам нових проблем і розчарувань. Благаю вас, не вчіть свого сина хитрости!»

Смішинки

Чарівна, солодка брехня…

Брехня — одна з найстаріших речей у світі. Ось перелік її різновидів, який уклав Цезар Марчі.

Милосердна брехня: це брехня, яку нам кажуть лікарі. Зухвала брехня: це брехня браконьєра. Видавнича брехня: це сотні тисяч проданих копій. Невірогідна брехня: зразковий батько, бездоганний громадянин. Шкільна брехня: це казати після дуже бурхливо проведених вихідних: «Мій син не був у школі через сильний біль голови». Театральна брехня: «З огляду на величезне зацікавлення…». Телефонна брехня: «Прошу хвильку зачекати». Телевізійна брехня: «Передачу за мить продовжимо…». Спортивна брехня: «Переміг найкращий!» Туристична брехня: «Усе враховано». Брехня промовців: «Скажу коротко». Залізнична брехня: експрес. Трамвайна брехня: «Місце для людей похилого віку».

Золоті думки

«Чудово казати те, що думаєш, за умови, якщо думаєш, коли кажеш». (Індоро Монтанеллі, репортер)

* * *

«Мене насправді засмутило не те, що ти мені збрехав, а те, що від цієї миті не зможу більше тобі вірити». (Фрідріх Ніцше, філософ)

* * *

«Є три види ошуканства: брехня, зухвала брехня і статистичні дані». (Веніямін Дізраелі, політик)

* * *

Мати каже Петрикові:

– Петрику, побачиш, що буде, якщо не казатимеш правду.

– Знаю, що буде, матусю. Зможу їхати поїздом за пів ціни.

* * *

– Пам’ятай, сину, завжди треба казати правду.

– Тату, хтось дзвонить у двері.

– Скажи, що мене немає вдома.