ВІДВЕРТО ПРО БРЕХНЮ

«Одного разу прийшли до нас у гості тітка Марія і дядько Микола. Я, маючи тоді шість років, сказав їм: “Знаю, що мої мама і тато дуже раді вам, але вони ще більше радітимуть, коли ви підете звідси”. Батьки донині не можуть мені цього вибачити і докоряють при кожній нагоді» (Марко, 9 років).

Ось як діти кажуть правду. Казали б її повсякчас, але дуже часто оточення вимагає від них брехні.

Натомість немає нічого страшнішого за ошуканство: на ньому нічого не збудуєш.

Чули такий жарт? «Кохана, я гарний, багатий, щедрий, освічений, розумний – чи підеш за мене заміж?» Вона: «Ти справді не маєш жодної вади?» Він: «Ну, може, маю одну. Я брехун».

Вихователь може закривати очі на багато речей, але ніколи на брехню. Дуже мудро сказав Ганді: «Як крапля отрути може отруїти цілий глек молока, так брак хоча б крихти правди може знищити цілу людину».

«Брехня є особливим видом агресії», – стверджує французький філософ Г. де Лямене; Антон Чехов додає: «Листоїд нищить рослину, іржа – залізо, а брехня – душу». Отож, що робити?

Достатньо двох речей: передусім потрібно з’ясувати, чому дитина каже неправду. Це важливо для того, щоб вжити проти цього відповідний та ефективний метод.

ЧОМУ БРЕШЕ?

Дитина може брехати з різних причин.

  • Може брехати через надто буйну уяву. В уяві дитини реальність змішується з мріями: іноді вона не може відрізнити, де закінчується одне і починається друге. Чотирирічна дитина вважає за реальне опинитися на верхівці дерева.

У цьому віці діти почуваються чарівниками, які можуть виконати все, про що подумають і чого забажають.

У цьому віці сила прагнення потужніша за здоровий глузд. Це так, хоча в глибині душі діти усвідомлюють, що то батьки, наприклад, кладуть подарунки під подушку, однак дуже хочуть вірити у чудо, і саме це спонукає їх вірити у Святого Миколая. Вірять у нього аж до семи-восьми років.

Звісно, у таких випадках ідеться радше про фантазії, аніж про брехню. Уява дитини здійснює те, що дитина прагне, аби здійснилося. Наприклад, один хлопчик придумав собі дружину, яку звати Олена і з якою він начебто зустрічається і грається в дитячому садку.

«Фантазійна брехня, – вважає Франческа Мартіні, – це лише вправи чистої уяви. Казки, які собі вигадує дитина, є для неї уявленням найправдивішої правди. Щобільше, не існує для неї нічого реальнішого за її власні уявлення, за допомогою яких випробовує свою здатність фантазувати і творити дійсність, як справжній митець».

  • Дитина може брехати для компенсації, тобто аби дійсність, яка не приносить задоволення, вчинити кращою і приємнішою. Якщо, наприклад, отримає мало подарунків, буде багато про них розповідати, щоб приховати своє розчарування. «Мій тато бізнесмен», – може сказати п’яти чи шестирічна дитина, котра часто чує, як її батько каже: «Добре живеться бізнесменам».
  • Дитина може брехати через вірність почуттям: наприклад, аби не зрадити свого друга чи свою матір.
  • Може також брехати з певною метою. Їй вигідно вдавати, що болить голова, хоча б для того, щоб не піти до школи.
  • Може казати неправду, аби здобути нашу любов до неї, якщо ми не виявляємо достатньо чуйности. Аби переконатися в нашій любові до неї, може сказати: «Мамо, мені погано…» – такі вигадки є виманюванням чуйности.
  • Може ошукувати, щоби привернути до себе увагу, щоби переконати всіх у своїй найкращості: «Якби ти мене бачив, коли я цьогоріч був на морі, – як за мною бігали дівчата, я не знав котру вибрати!» До такої брехні вдаються насамперед так звані юнаки-залицяльники. Що більше ловимо їх на брехні, то меншими героями вони виглядають.
  • Ще один вид брехні – брехня прикрих ситуацій: «То котик зробив калюжу в ліжку, а не я» (хоча вдома може й не бути кота).
  • Іноді брешуть для самозахисту. Якщо батьки хочуть знати все про свою дитину і не вважають, що вона має право на свої таємниці, дитина починає брехати, щоб захистити свою автономію, особисту незалежність, за допомогою якої прагне різнитися від своїх батьків.
  • Брешуть ще й для того, щоб замести сліди (чинять так переважно семи-восьмирічні хлопці). До обману вони готуються, відточують його. Лише в цьому випадку маємо справу із зумисною брехнею, із грізною брехнею, яка є свідомим викривленням правди, щоб ввести когось в оману.