«Люди бачать те, що хочуть бачити; чують те, що хочуть чути; вірять у те, у що хочуть вірити і відмовляються вірити в те, що ним не подобається»
Ці слова приписують давньогрецькому мудрецю Скілефу. Так це чи ні, достеменно ми не можемо знати, проте в істинності цього афоризму не важко переконатися… просто озирнувшись навколо себе. Подібне ми можемо побачити як у родинному колі, так і в суспільстві.
Розпочнемо з меншого, але не менш важливого прикладу – із стосунків у родині. Судимо (якщо комусь не подобається це слово, можете замінити його на «оцінюємо» – сенс все рівно не зміниться) ми близьких часто не через їх конкретні вчинки, а через наше ставлення до них, а ще від мінливості нашого самопочуття і настрою: те, на що ми можемо не звернути увагу за одних обставин, зовсім по-іншому можемо відреагувати за протилежно інших. Коли в нас добрий настрій – ми готові прощати, або не звертати на це уваги, коли ж нам погано, або ж ми чимось (кимсь) роздратовані – то готові влаштувати скандал через якусь малозначущу дрібницю, на яку б в іншій ситуації не звернули, цілком можливо, жодної уваги.
Виходячи з цього, хочемо це визнавати чи ні, але ми всі в тій чи іншій мірі підвладні емоціям, і тому повинні зважати на них: як на власні, так і на оточуючих. Тобто, коли ми чи хтось близький роздратований, погано себе почуває чи пригнічений життєвими турботами, не варто розпочинати «лити млин на воду», себто розпалювати напружену ситуацію. Краще зачекати, щоб пристрасті заспокоїлися і тоді підходити до вирішення певної проблеми чи наболілого питання, яке часто-густо розпочинають саме вирішувати в найбільш невідповідний момент, у момент найбільшого емоційного напруження. Скількох би скандалів удалося уникнути, скільки сімей вдалося б уберегти від розлучення, якби не впертість, переконаність однієї із сторін конфлікту, що погане почуття, скрутне становище другої із сторін дає право нав’язувати свою думку чи волю, яка є єдино “правильною”.
Слід зауважити, що подібне трапляється не тільки в родинному колі, але й у громадському житті, проте найкраще це проявляється саме в родинному колі: на людях все-таки більшість намагається поводити себе більш-менш пристойно, а от саме в сім’ї… проявляється вся злопам’ятність і підступність людської натури. У сім’ї, де, здавалося б, люди мали шукати найбільше підтримки і втіхи…
Проте це зазвичай буває в ідеалі, а в реальності – родинне життя перетворюється на справжнє поле битви. А все через те, що багато людей послуговуються передусім емоціями і почуттями (чи виключно ними) і мало думають або ж зовсім не хочуть подумати про те, що життя і все, що відбувається в ньому, більш різноманітні, ніж нам вважається чи хотілося б сприймати, тим самим мимоволі підтверджуючи афоризм, що міститься на початку допису.
Про другий приклад і що з цим усім робити, мова піде в наступному дописі. Зі свого боку сподіваємось, що ця інформація була корисною для вас.
З любов’ю, редакція сайту