– Ну, як все відбулося? Що робили сьогодні? – запитую в молодшенької, що повернулася зі шкільної практики.
– Прибирали, клас мили, «Собаку Баскервілів» розповідали.
– Комусь лінь читати?
– Ні, ну, ми з дівчатками розділилися, хто парні розділи читає, а хто – непарні. Приходимо на практику і розповідаємо.
– А якщо пропустите щось?
– Аж ніяк! По-перше, я багато разів фільм дивилася. А по-друге, Соня мені розповідала.
* * *
З дитячого табору дзвонить меншенький.
– Як справи? Все гаразд?
– Так, тільки я хотів чашку вожатого подивитися і ненавмисно випустив. У чашці була кава. Розлилося все.
– Чашку не розбив?
– Ні, вона виявилася пластмасовою. Але у мене тепер шорти хоча б пахнуть кавою!
* * *
Оскільки наша старшенька книжки буквально «ковтає», молодшенька вмовила її переказувати їй твори зі шкільної програми. Сьогодні зі схожою пропозицією звернувся старшенький, тримаючи в руках «Червоне і чорне», і… отримав відмову! «Сестра в мене єдина, а брата – два», – таке було пояснення.
* * *
Старшенька: «Мамо, ти помітила, що Поля останнім часом стала чхати першим сопрано?»
* * *
– Синку, як ти себе почуваєш? – запідозривши недобре, питаю в Сіми.
– Нормально, тільки зір чогось болить, – відповідає дитина, а сам аж пашить жаром від температури, що різко підскочила.
