Наприкінці нашої розповіді варто згадати ще одного представника групи цератопсів – стіракозавра. І вибраний цей динозавр за свій дивовижний вигляд.
Назва стіракозавр походить від грецьких слів – “колючкуватий ящір”. Таке ім’я він отримав завдяки незвичайній будові коміра: на ньому розташовувався симетричний ряд рогів, що і відрізняє стіракозавра від інших цератопсів. Роги були не лише прикрасою, але і надійним захистом від хижаків, які прагнули вкусити динозавра за шию.
Довжина тіла стіракозавра досягала 5,5 метрів. Висота – до 2 метрів. Важив він до 3 тонн. Пересувався динозавр на чотирьох міцних напівзігнутих лапах, при цьому передні лапи були менші за задні. Тулуб стіракозавра був об’ємним і м’язистим.
Головною прикрасою стіракозавра був дивний кістковий комір. По всій довжині коміра вишикувався ряд гострих, спрямованих назад шипів. Два найдовші шипа розташовувалися на самій верхівці коміра, далі від них симетрично розходилися інші пари з поступовим зменшенням розмірів. У сукупності шипи надавали стіракозаврам чудовий захист шиї.
Окрім того, у стіракозавра був один великий ріг на носі, який був базовою зброєю. Сильний удар рогу міг пробити навіть шкуру тиранозавра. Рогів над очима, як у трицератопса, у стіракозавра не було.
Але, швидше за все, комір і шипи використовувалися в першу чергу не для захисту, а для визначення верховенства конкретного самця в стаді. Причому роль могли грати не лише розмір, але і форма коміра.
За способом живлення стіракозаври не чим не відрізнялися від трицератопсів і харчувалися рослиною їжею.
КІНЕЦЬ