Р0зділ десятий, в якому з’являється незвичайний транспорт

Ще не замовк папуга Фері, а вже заворушилися кущі й висока трава. І на невеличкій галявині, де розмовляли Аля, Сашко, Якосько та Абияк, почали з’являтися дивні створіння.

Після перших з’яв папуга Фері замовк, наче вдавився власним подивом. Бо таких чудернацьких створінь ні йому, ні Алі з Сашком бачити ще не доводилось. Тобто бачити живими!

Бо, наприклад, Вінні-Пуха вони бачили по телевізору. Але не з блакитними вухами!

Так само вони не бачили жирафа, зшитого з різнобарвних клаптиків гуми. Або бегемота, в якого замість чотирьох було аж шість ніг. Були тут і іграшкові солдатики, в яких руки й ноги не згиналися в ліктях і колінах. І Кінг-Конг, в якого не було очей. Його підтримували під руки двоє телепузиків. Їхні ноги були зліплені докупи, тому вони могли лише підстрибувати. Був тут і Супермен, фарба з якого геть облізла. Здогадатися, що це Супермен, можна було лише з його плаща.

Але найбільше їх вразила істота, що викотилася останньою з кущів. Це була сороконіжка з коліщатами замість ніг! Всередині неї були сидіння, наче в швидкісному поїзді! Та вона й сама скидалася на швидкісний поїзд – такою велетенською була!

Сашко штовхнув ліктем ошелешену Алю:

– Алько, я знаю, хто це такі – абияки і якоськи!

– Хто? – видихнула Аля.

– Це зіпсовані іграшки!

– А навіщо їх зіпсували?

– Їх просто так виготовили – абияк! Одному щось не пришили, іншому приробили те, що не треба! Третього погано розфарбували… От і вийшли такі потвори!

На цьому Сашка перебив Якосько. Він широким жестом показав на незвичайну сороконіжку.

– Транспорт подано! – урочисто промовив він. – До того ж – безплатний!

А потім повернувся до натовпу і сказав:

– Любі друзі! До нас завітала сама Переможниця Злого Карлика Недочеревика – Дівчинка з Недоплетеною Косою – Аля!

Ой людоньки, що тут зчинилося!

Народ країни абияків та країни якоськів запищав, задзеленчав, закувікав і взагалі почав видавати такі звуки, яких Аля з Сашком ще не чули!

Той, хто мав що підкидати – шапки, кришечки чи свої власні відламані частини, – підкидав це в повітря. Хто не мав чого підкидати – підстрибував, крутився на місці чи просто вимахував кінцівками.

Алі раптом стало чомусь так соромно, ніби її похвалили за те, чого вона не робила. Дівчинка тупнула ногою і сердито сказала Якоськові:

– Негайно припиніть це безглуздя!

Якосько побачив, що дівчинка не жартує. Тому швидко присів і якось по-особливому при цьому запищав.

Тієї ж миті всі вгамувалися. Запала мертва тиша.

Аля вдихнула повітря і сказала:

– Прошу надалі такого не зчиняти!

Нещасні потвори пороззявляли роти і повитріщали очі (ті, у кого вони були). Якщо про це просить сама Переможниця Злого Карлика Недочеревика, то будь ласка…

– Якщо їдемо – то їдемо! – рішуче сказала Аля, рушила до сороконіжки і всілася на сидіння. За нею те саме зробив і Сашко, попередньо закинувши туди їхні з Алею наплічники.

Якосько з Абияком стояли поруч і ніяково переминалися з ноги на ногу. Завваживши це, Аля сказала:

– Якщо хочете, можете їхати з нами!

Двічі запрошувати їх не довелося. Вони тільки цього й чекали. Якосько радісно запищав, а Абияк завів своє: «Меяйгелп’ю? Меяйгелп’ю?».

Останнім залетів до сороконіжчиного вагону папуга Фері. Він сів на спинку м’якого крісла і загукав:

– Займайте найкращі місця, бо ви того варті!

Сороконіжка рушила з місця. За кілька метрів химерний потяг виїхав на ґрунтову дорогу і за ним заклубочилася дорожня пилюка.

Аля ще встигла побачити бузкову корову, що паслася неподалік. На її боці великими білими літерами було написано: «Мілка». Корова дивилася їм услід великими сумними очима.