Аля мить помовчала, а потім почала реготати! За нею почали сміятися й усі інші. Посміхнувся навіть Недоштанько.
– Ну ти й утнув! – відсміявшись, сказала Аля. – Що ж тепер Недочеревик без них робитиме?! Та нехай робить, що хоче, аби більше не заважав вам і не вигадував нових підступів!
– Ой, а хто бачив, куди подівся Перший Недорадник? – згадала Недопопелюшка.
Але зникнення найлютішого Алиного ворога не помітив ніхто.
– Ет! – безтурботно махнула рукою Аля. – Втік, мабуть, разом із сяк-таками! Тепер Недочеревик без своєї магічної сили йому не потрібен! Тепер вони можуть тинятися світами хіба пішки!
– А що було написано в листі, який ти ніс Алі? – не втримався Сашко. – Йому дуже кортіло знати, чи правильно він «розшифрував» залишки листа.
– Там було написано… – Недоладько по пам’яті проказав:
Дівчинці Алі,
Переможниці Злого Карлика Недочеревика, яка мешкає по вулиці Будівельників, 120, квартира 131.
Дорога Алю, швидше на допомогу до нашої країни! Якщо ти не прийдеш, станеться непоправне: до нас повернеться Перший Недорадник! Поспішай!
Твій друг Недоладько
Сашко був задоволений: він відгадав майже все!
– Бачте, – сказав Недоладько, – ми ж не знали, що він висить у тебе на стіні! Тобі варто було подерти того листка на шматочки, і ніякий Недорадник до нас би не повернувся! Тому Недочеревик та сяк-таки й боялися, аби лист не потрапив до тебе і ти сама не здогадалася це зробити!
– Ну що ж, все добре, що добре закінчується! А нам час повертатися! А то батьки хвилюватимуться! – сказала Аля. – Хоч мені й страшно кидати вас напризволяще! Весь час у вас тут щось трапляється!
– Нічого! – бадьоро сказав Недосайт. – Тепер твій телефон є в нашій базі даних! І якщо буде треба – ми тебе швиденько знайдемо!
– Ой, це правда? То ми зможемо розмовляти? – зраділа Аля.
– Розмовляти – не впевнений, а от посилати есемески напевно зможемо! – сказав Недосайт.
– Ось так! – обізвався Якосько. – А ми тепер зможемо розмовляти? По Абияку?
– Зможемо, зможемо! – засміявся Недосайт. – І взагалі, треба знищити всі кордони між нашими країнами! Разом нам буде безпечніше!
Вони вийшли на вулицю.
Недоладяни прибирали своє місто. Вони зривали зі стін і бігбордів паперові обіцянки, згрібали в купи залишки паперових одеж і виносили їх на сміття.
І всі весело усміхалися!
Вони впізнавали Алю – Переможницю Злого Карлика Недочеревика – та її друзів, і вітали їх помахами рук.
– Будьте пильні! – сказала Аля на прощання своїм давнім дорогим друзям! – І ніколи не вірте порожнім обіцянкам!
– «Джине» дарррує тобі новий шанс! Подбай пррро себе! – вигукнув на прощання папуга Фері.
Він вмостився на Сашковому наплічнику. Аля з Сашком міцно взялися за руки.
- І дороби,
- І допиши,
- І розпочни,
- І не лиши!
- І доїдай
- І допивай –
- І з Недоладії
- Втікай!
– проказала Аля…
Сильний вихор підхопив їх і повільно став піднімати вгору. Недоладько, Недопопелюшка і всі інші недоладяни на площі ставали все меншими й меншими…
Вітер рвонув сильніше, Аля заплющила очі…
…А розплющила в альтанці. Сашко все ще тримав її за руки. Папуга Фері стрибнув на землю, стріпнувся і хрипко сказав:
– Ну хто повірррить у таку пррригоду?!
– Фері! – скрикнула Аля. – Ти розмовляєш?!
Фері притис крило до дзьоба і сказав:
– Тссс! Пррро це ніхто не має знати! А надто бабуся!
Епілог
Кажуть, у багатьох містах невідомої країни бачать двох волоцюг. Вони сваряться між собою, риючись на смітниках. Один з них у червоному ковпачку. У другого постійно відвалюється голова, і тому він іноді носить її під пахвою.
Кажуть, що шукають ці два карлика якісь черевики. Нібито зелені. Нібито з червоними шнурівками. І нібито чарівні.
Але хто і де бачив зелені, з червоними шнурівками, та ще й чарівні черевики?!
Тому я не дуже вірю в цю байку.
А ви вірите?