Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятирічний син увійшов до кухні, тримаючи в руці якийсь папірець.
Хлопчик вручив папірець матері. Вона витерла руки фартухом і прочитала таке:
“За очищення стежки від бур’яну – 5 грн.
За прибирання своєї кімнати – 10 грн.
За те, що купив молоко – 1 грн.
За догляд за сестричкою (3 рази) – 15 грн.
За дві оцінки “відмінно” – 10 грн.
За те, що щовечора виношу сміття – 7 грн.
Усього – 48 грн.”
Мати з ніжністю подивилася на сина, а тоді взяла ручку й на звороті папірця написала:
“За те, що носила тебе в лоні дев’ять місяців – 0 грн.
За всі ночі, які провела біля тебе, коли ти хворів, – 0 грн.
За всі ті хвилини, коли була разом із тобою, щоб ти не сумував – 0 грн.
За те, що витирала тобі сльози – 0 грн.
За всі сніданки, обіди й вечері, які приготувала тобі – 0 грн.
За життя, яке даю тобі щодня – 0 грн.
Усього – 0 грн.”
Написавши це, мати з усмішкою подала папірець синові. Коли хлопець прочитав, що написала матуся, на його очах з’явилися дві великі сльози. На рахунку, який він виставив матері, син написав: “Заплачено”. Потім кинувся матері на шию й ніжно обійняв її.
* * *
Миру не можна оцінювати економічними й фінансовими підрахунками. Якщо в особистих і сімейних стосунках люди починають виставляти рахунки, то на цьому любов закінчується. Любов або безкорислива, або її немає.