І це ще не всі іменинні приємності того дня. Після обіду я влаштувала гостини для всіх дітей хутора Гамірного. Нас було всього шестеро. Стільки саме було і місць навколо круглого столика в моїй кімнаті. Нам подали малиновий сік і шматки торта, на якому був напис «Лісі 7 років», і ще два інші торти без написів, що їх також спекла Агда. Я отримала подарунки від Брітти, Анни та Улле. Брітта й Анна подарували мені пісенник, а Улле – плитку шоколаду. Улле сидів поруч зі мною, тож Лассе з Буссе почали дражнитися:
– Молодий і молода! Молодий і молода!
Вони вигукували так тільки тому, що Улле ніколи не соромиться бавитися з дівчатами. Він не зважає на те, що його дражнять і все-таки бавиться і з дівчатами, і з хлопцями.
Утім Лассе та Буссе теж хочуть бавитися з дівчатами, тільки вдають, що не хочуть. Та коли на хуторі всього-на-всього шестеро дітей, то їм доводиться бавитися одне з одним, і байдуже – хлопці то чи дівчата. До того ж у всі ігри веселіше грати вшістьох, аніж утрьох.
За якийсь час хлопці пішли до Буссе дивитися його пташині яйця, а ми з Бріттою й Анною стали бавитися ляльками.
У кишені в мене виявився довжелезний шнур. Тільки-но я намацала його, вийняла й побачила який він довгий, то подумала, що добре було б ним побавитися. Якщо ми знайдемо ще одного шнура, такого самого завдовжки, і зв’яжемо їх докупи, то, мабуть, дістанемо до вікна Брітти й Анни в Північній садибі. Тоді ми зможемо посилати одна одній листи в коробці від цигарок. О, як нам не терпілося спробувати! І все вийшло. Брітта й Анна побігли додому, а потім ми довго посилали одна одній листи. Весело було дивитися, як коробка від цигарок пливла по шнуру. Перший лист був звичайний: «Як ся маєш? Я – добре». Але далі почалася гра в принцес, які сиділи в полоні у двох замках і не могли виходити надвір, бо їх стеріг дракон.
Брітта й Анна написали мені: «Наш дракон просто жахливий. А твій? Принцеса Брітта і принцеса Анна».
Я відповіла: «І мій дракон жахливий. Він кусає мене, коли я хочу вийти із замку. Як добре, що ми можемо листуватися. Принцеса Ліса».
Трохи згодом мене покликала мама, і я побігла щось робити, а поки мене не було, Лассе, Буссе та Улле зайшли до моєї кімнати, побачили наші листи, і Лассе послав дівчаткам листа в коробці від цигарок, де було написано: «Принцеса Ліса пішла, бо їй треба висякатися. Але тут є купа принців. Принц Ларе Александр Наполеон».
Брітта й Анна сприйняли це за дурний жарт.
У кожнім разі добре, що вікно моєї кімнати виходить на Північну садибу. Бо ми – Брітта, Анна і я – часто посилаємо одна одній листи. Узимку, коли темно, це не дуже виходить. Зате тоді ми посилаємо одна одній сигнали кишеньковими ліхтариками. Коли я блимаю тричі, це означає таке: «Приходьте негайно сюди! Я маю з вами про щось поговорити».
Мама попросила мене тримати свою кімнату в чистоті. І я стараюся щосили. Іноді влаштовую генеральне прибирання. Тоді я викидаю крізь вікно усі хідники. Агда помагає мені їх вибивати. Я маю власну маленьку вибивачку, якою й вибиваю. Я начищаю до блиску ручку на дверях, витираю всюди пил, ставлю у вазу свіжі квітки і перестеляю лялькове ліжко й візочок. Часом я забуваю прибирати. Тоді мама називає мене нечупарою.