Дарування й отримування подарунків може стати найсильнішим вираженням любові як у момент, коли це діється, так і на всі подальші роки. Найбільш значущі дарунки стають символами любові, а отже частиною мови, що виражає любов. Отож, щоб батьки могли ефективно розмовляти четвертим варіантом цієї мови – мовою дарунків, дитина має відчувати справжню турботу про себе. Саме тому поруч із дарунками мають бути залучені всі інші вираження любові. Щоб подарунок став виявом справжньої любові, емоційні потреби дитини потрібно задовольняти увесь час, безнастанно. Це означає, що, аби цього досягти, батьки мають поєднувати фізичний дотик, слова утвердження, спільне проведення часу і служіння.
Доброчинність дарування
Дарування і отримування подарунків є універсальним способом виразити любов. Англійське слово gift пов’язане із грецьким charis, що означає прихильність або незаслужений дарунок. Тут важливим є те, що коли дарунок заслужений, то це плата. Справжній подарунок не є платою за здійснені послуги – він виражає любов до особи. У нашому суспільстві не всі дарунки здійснюються так щиро, особливо в діловому світі: більшість із них є просто винагородами за співпрацю із певною компанією або підкупом задля того, аби така співпраця розпочалася в майбутньому. Тут подарунки здійснюють не задля блага тієї особи, яка їх отримує, а щоб віддячити за певний фінансовий внесок у справу або як вимогу здійснювати подібні внески і надалі.
Таку саму різницю належить бачити, коли йдеться про стосунки батьків і дітей. Якщо батьки щось дарують дитині, лише коли вона прибере в кімнаті, то це не є справжній дарунок, а плата за виконану послугу. Якщо батьки обіцяють дитині купити морозиво-ріжок, коли вона за пів години вимкне телевізор, то цей ріжок – не подарунок, а спосіб маніпулювати поведінкою дитини. І навіть якщо дитина не знає слів «винагорода» чи «хабар», вона все одно розуміє, у чому тут річ.
Часом батьки, які прагнуть зробити дитині справжній подарунок, можуть супроводити його невластивим значенням, якщо ігнорують глибоку емоційну потребу дитини в любові. Справді, дитина, яка не відчуває, що її люблять, легко може не так витлумачити значення подарунка, будучи переконаною, що його роблять за певних умов.
Одна мати, переживаючи неабиякий стрес від сварки зі своїм сином, подарувала йому новий бейсбольний м’яч. Згодом вона знайшла його в туалеті.
– Джейсоне, що робить тут твій м’яч? Він тобі не подобається?
– Вибач, – тільки й сказав Джейсон.
Через день мати побачила м’яч біля смітника. Вона знову заговорила про це із сином, проте він, опустивши погляд, сказав лише:
– Перепрошую.
Згодом мати навчилася присвячувати увагу Джейсону, особливо перед сном, аби задовольняти його емоційні потреби. Невдовзі вона завважила зміни в синовій поведінці. За кілька тижнів жінка подарувала йому бейсбольну биту; на цей раз хлопець обійняв матір і сказав з усміхом:
– Дякую тобі, мамо!
Джейсон становить типовий приклад згідливої, поступливої дитини, чиї емоційні потреби залишилися незадоволеними. Ці діти рідко показують свої потреби і біль прямо, а виявляють власні почуття опосередковано. Прийняття чи відкинення подарунків є класичним прикладом такої дитячої потреби в любові.
Якнайбільше давати
Суть дарування мало що має спільного з розміром і ціною подарунка, натомість багато спільного з любов’ю. Може, ви ще пам’ятаєте, як ваші дідусь і бабуся розповідали, як на Різдво в тяжкі роки великої економічної кризи вони отримували в подарунок одну помаранчу і найнеобхідніший одяг. Зараз батьки, зазвичай, не розглядають речі першої необхідності як подарунок, вважаючи, що й так зобов’язані забезпечити їх своїм дітям. Проте ми купуємо ці речі з любов’ю і хочемо, щоб вони принесли користь дітям. То давайте трактувати це як подарунок. Якщо подарунок, який ми робимо, не є виявом любові, діти можуть звикнути сприймати речі як те, що їм належить, і не бачити за ними любові.
От кілька ідей, як звичайний подарунок перетворити на вияв любові. Знайдіть час, щоб гарно запакувати нову шкільну форму, і подаруйте її, коли сім’я саме зібралася за обіднім столом. Розгортання подарунка викликає захоплення в дитини, а ви в цей спосіб зможете показати, що кожен дарунок, чи то найпростіший, чи то розкішний, виражає вашу любов. Таке ставлення навчить дітей відповідати на дарунки інших людей. І оскільки ви приносите подарунок із щирістю, то так само хочете, аби й дитина відповідала на нього щиро, незалежно від того, великий він чи малий.
Одне зауваження щодо купівлі іграшок на подарунки. В іграшковій крамниці вам доведеться проявити всю свою мудрість. Та маса забавок лише означає, що ви мусите бути прискіпливими у своєму виборі. Усе це підживлює телевізійна реклама, що знай демонструє останні новинки з ринку забавок, викликаючи в дітей пристрасне бажання їх мати. Цієї пристрасті не було ані за шість секунд до реклами, ані, найпевніше, не буде через день, однак у тому проміжку багато дітей свято переконані, що мусять отримати іграшку, яку щойно бачили на екрані.
Не дозволяйте рекламодавцям визначати, що ви маєте купувати своїм дітям. Уважно придивіться до забавок, ставлячи собі такі-ось питання: «Що ця забавка має передати моїй дитині? Чи це інформація, з якою я погоджуюся? Чого моя дитина може навчитися, граючись із цією забавкою? Який буде ефект – позитивний чи негативний? Наскільки ця іграшка тривка? Як довго вона послужить? Чи вона настільки приваблива, що дитина знову і знову повертатиметься до неї? Чи ми можемо собі дозволити таку забавку?» Ніколи не купуйте безсенсовну забавку, коли вас не влаштовує її вартість.
Не кожна іграшка мусить бути навчальною, проте всі вони мають служити певній позитивній меті в житті вашої дитини. Стережіться купувати високотехнологічні комп’ютеризовані забавки, які можуть показати дітям таку систему цінностей, яка виявиться дуже далекою від тієї, яку сповідує ваша сім’я. Діти і так довідуватимуться про такі речі із телевізора, від сусідів та в школі від однокласників.
Викривлене дарування
Будьте обережні. Тут часто існує спокуса обсипати дітей подарунками замість інших виявів любові. З багатьох причин батьки інколи радше вдаються до подарунків, ніж самі є справжнім даром для своїх дітей. Для тих, котрі виросли в проблемній сім’ї, подарунок здається легшим способом давання, ніж емоційне заангажування. Дехто, може, не має часу, терпіння або знань, аби усвідомити, як дати дітям те, чого вони найбільше потребують. Вони справді люблять своїх дітей, але, здається, не дбають, як запевнити їм почуття емоційної безпеки і самоповаги, – те, чого ті потребують.
У нашому швидкому і розмаїтому суспільстві, коли батьки часто перебувають поза домом і не бачать, як діти прокидаються, та й переважна більшість матерів також працює, як наслідок в обох батьків з’являється почуття вини через те, що вони проводять замало часу зі сім’єю. Щоб компенсувати цей брак особистої участи в житті своїх дітей, багато батьків переходять всякі межі, купуючи подарунки. Так вони намагаються знайти панацею на проблеми, спричинені їхнім способом життя.
Таке невластиве дарування особливо поширене у випадках, коли дитина, внаслідок розлучення батьків, живе під опікою одного з них. Інший тоді прагне обсипати дитину дарунками – можливо, переживаючи розлуку з нею або відчуваючи провину за те, що залишив сім’ю. Якщо ті подарунки дуже дорогі, позбавлені здорового глузду і мають на меті хіба змагання із тим, що може забезпечити той, під чиєю опікою перебуває дитина, – то це, поза всяким сумнівом, форма підкупу, спроба купити дитячу любов. Це також може бути підсвідомою спробою повернути опіку над дитиною.
Діти, які отримують такі нерозумні дарунки, можливо, розуміють, у чому тут справа, та, водночас, вони засвоюють, що принаймні один із батьків трактує подарунки як замінник справжньої любові. Це може зробити дітей матеріалістичними і схильними до маніпуляцій – вони-бо вчаться, що за допомогою невластивих дарунків можна керувати людськими почуттями і поведінкою. Такий варіант заміни може мати трагічні наслідки для характеру дитини та для цілісності її особи.
Ще одне зловживання трапляється у випадках, коли батьки, щоб виразити свої почуття до дітей, знай вибирають подарунки, отож, дитячі кімнати виглядають як сповнені безладу іграшкові крамниці. Через такий надмір дарунки гублять свою особливість; дитина отримує більше забавок, ніж може присвятити їм своєї уваги. Тоді вони уже нічого не значать для дитини, і це взагалі робить її емоційно глухою на подарунки. Здається, забавки її обтяжують, позаяк батьки сподіваються, що дитина триматиме їх бодай у якомусь порядку.
Надмірність із подарунками – це все одно що привести дитину до крамниці із забавками і сказати: «Все це належить тобі». Дитина може спершу бути захоплена, а далі вона не знатиме, до чого кидатися і чим бавитися. Відповідні забавки мають навчити дитину зосереджувати увагу й отримувати задоволення. Щоб так було, батьки, дідусі й бабусі мають дарувати їй радше менше, ніж забагато, прискіпливо вибираючи речі, сповнені значення, а не піддаючись першому враженню.
Значення дарування
Все, що ви даруєте дитині, повинно відповідати певній лінії. Подарунок має бути виявом любові. Якщо ним платять за послугу чи підкуповують дитину – то не називайте це подарунком, а визнайте, задля чого його робите. У цей спосіб справжні дарунки, які призначені для добра дітей і виражають любов, будуть сприйматися належним чином.
Окрім свята Різдва і днів народжень, багато подарунків ви можете вибирати разом з дітьми. Це особливо важливо, коли діти підростають і мають свої вподобання щодо одягу, взуття і т.п. Діти також мріють про багато різних речей, і коли ви не можете дати їм усе, що вони хочуть, то будете намагатися врахувати їхні побажання. Це дасть змогу виявити, чи ті бажання хвилеві, чи тривалі, здорові чи не зовсім, і чи іграшка справить позитивний чи негативний вплив. Хай там як, але мудро буде вибрати на подарунок те, чого дитина справді бажає.
І пам’ятайте: не всі подарунки належить шукати в крамниці. Ви можете знайти щось особливе, коли прогулюєтеся вздовж дороги чи навіть минаючи стоянку. Польові квіти, незвичайні камінчики, ба навіть шматок дерева можна потрактувати як подарунки, коли підійти творчо до того, як їх піднести. Подарунок також можна виготовити з якихось підручних матеріалів, які є вдома. Малі діти не мають поняття про гроші, і їм однаково, чи подарунок зроблено, чи куплено. Якщо він стимулює їхню творчість, то матиме велике значення і ще тісніше зв’яже вас із дітьми узами любові.
Коли основною мовою любові дитини є подарунки
Більшість дітей позитивно реагують на подарунки, однак для деяких це становить основний вияв любові. Ви можете вважати, що так можна сказати про всіх дітей, якщо судити з того, як вони випрошують нові речі. Так, це правда, що всі діти – і підлітки – хочуть мати більше й більше. Але ті, для кого подарунки є основною мовою любові, реагують інакше, коли їх отримують.
Діти, для яких це становить основний вияв любові, завжди отримують більше від дарунків. Вони хочуть, щоб подарунок було загорнуто або принаймні подаровано в якийсь особливий, творчий спосіб. Це все є елементами вираження любові. Діти розглядають пакувальний папір, можуть говорити про коробку, у якій міститься дарунок. Часто розпаковування супроводжується захопленими «охами» й «ахами». Видно, що все це для них багато значить – і так воно є насправді. Вони відчувають щось особливе, коли розгортають подарунок, і тоді їм потрібна ваша неподільна увага. Пам’ятайте, для них це найвиразніший голос любові. Вони розглядають подарунок як продовження вас самих і вашої любові, отож вони прагнуть розділити цей момент з вами. Тільки-но дарунок розпаковано, вони кидаються до вас з обіймами і великою вдячністю.
Такі діти у своїй кімнаті часто мають спеціальне місце для нових подарунків, де вони можуть із гордістю їх розмістити. Вони ділитимуться дарунками зі своїми друзями і знову й знову їх показуватимуть ще кілька днів по тому, як їх отримали. Діти щоразу розповідатимуть, як ці речі їм подобаються. Подарунки посідають особливе місце в їхньому серці, бо це реальне вираження вашої любові. Розглядання дарунків нагадує дітям, що їх люблять. І для них не має значення, чи ту річ було зроблено, знайдено чи куплено, чи вони її прагнули чи ні. Має значення те, що ви про них думаєте.
З перших вуст
Коментарі цих дітей доводять, що для них подарунки найліпше передають любов.
Френкі, 5 років, розмовляє зі своєю бабусею після двох днів у дитсадочку:
– Вихователька любить мене, бабусю. Подивись, що вона мені дала, – дівчинка показувала яскраву блакитну лінійку з великими числами: доказ любові виховательки.
Ліза, 6 років, спитала нас:
– Чи ви бачили дуже доброго пана? Він ось тут, – сказала вона, показуючи на літнього чоловіка. – Він усім дітям дав по жуйці.
Для Лізи він був добрим, тому що приніс подарунки.
П’ятнадцятирічній Мішель поставили питання, звідки вона знає, що батьки її люблять. Без жодного вагання дівчина показала на блузу, спідницю і взуття, а тоді сказала:
– Все, що я маю, купили вони. У моєму розумінні це і є любов. Вони купують мені не лише найнеобхідніше, а значно більше, ніж я потребую. Справді, я навіть ділюся речами зі своїми друзями, чиї батьки не можуть собі такого дозволити.
* * *
Для таких дітей подарунок є чимось більшим, аніж тільки матеріальним предметом. Це реальне вираження любові, яке глибоко до них промовляє. Тому особливою драмою стає, коли подарунок поламано або загублено. І якщо батьки, які щось подарували, потім це забирають або доволі грубо дорікають: «Я шкодую, що подарував тобі це», – дитина почувається емоційно спустошеною. Якщо основний знак любові використано в негативному контексті, то це спричиняє дитині велике страждання.
Потрібно, щоб емоційні потреби таких дітей було повністю задоволено – інакше вони не зможуть виявити те найліпше, що в них є. Пам’ятайте, ваша дитина зараз може не здавати собі справи, як багато в неї вкладають, навіть якщо ви уважні до її емоційних потреб. Та коли вона виросте, то, озирнувшись, усвідомить, що ваша любов і присутність в її житті є найліпшим подарунком.