…погляд з боку
Щоб скоротити дорогу зі школи додому, Марко завжди ходив вуличкою через старе місто. Це була така вузька вуличка, що огрядні особи наперед домовлялися з іншими перехожими, хто перший пройде. Називалася вуличка дивно і важко вимовлялася: вулиця Барбарокс. Дивні були також крамниці й майстерні на цій вулиці. Зокрема, майстерня виробника старовинних, хоча насправді цілком нових, ваз; …
Щоб хлопця з племені Великої Рівнини визнали справжнім чоловіком, йому треба було пішки подолати страшну кам’янисту спалену сонцем Пустелю Мааґ і дістатися аж до Гір Сонця. Звідти треба було принести дивну червону квітку, яка росла лише там. Щороку багато юнаків пробували зробити це. Однак уже віддавна ніхто не міг принести червоної квітки. Адже треба було …
Найбільший із-поміж чарівників, не бажаючи більше дивитися на злих людей і жити поряд з ними, покинув свою країну й подався на вершину високої гори. Після його відходу всі квіти в лузі, а також ті, які росли на пагорбах, у лісах, і ті, які зацвітали на берегах рік, озер і моря, зів’яли й загинули. Не залишилося …
Одного дня пополудні халіф Хасид з Багдада відпочивав, зручно розлігшись на своїй канапі. Можна сказати, що він був щасливою людиною. Зазвичай у цей час із ним можна було порозмовляти, бо халіф, який був доброю й щирою людиною, охоче приймав гостей. Щодня саме о цій порі до нього з візитом приходив великий візир Мансур. Мансур пунктуально …
Лао, Дадо й Памела з невеселими мінами сиділи над книжками й зошитами. Час від часу в дверях з’являлася матуся й дивилася, що роблять її улюблені дітки. Вінцент, якого називали Лао, учень 3-го класу початкової школи, намагався дати собі раду із незрозумілими рахунками: – Сім на шість… сорок і скількись там… Сім на сім… сорок і …
Колись у королівстві, назва якого загубилася десь у сивій давнині, жив старий граф. Він мав єдиного сина, який повинен був успадкувати по батькові титул, а також графські маєтки й землі. Батько найняв найвідоміших учителів, щоб вони передали його синові свої знання й навчили його добрих манер. Він мав стати справжнім графом, спадкоємцем великого роду, з …
Перша потвора з’явилася в четвер. Діти з 4-го “Б” сиділи на своїх місцях, вдаючи, що слухають пояснення вчительки. Під вікном прошмигнула якась тінь. Потім вона повернулася й заглянула у вікно. Мала біло-червоне обличчя, жовту шапку й смішну куртку в різнокольорову клітинку. Ґіґі й Лоретта побачили її першими. Потвора витягнула шию, немовби була жирафою, й почала …
Щодня, коли ніч своїм темним крилом вкривала вікна дому, і маленького полум’я гасової лампи вже було не досить, щоб працювати, молодий Бен збирав свої інструменти, прибирав на столі й зітхав: – Більше не можу так жити… Таке життя не для мене. Його батько працював разом із ним. Він також збирав інструменти й спокійно прибирав на …
Жив колись у далекій провінції Китаю художник, який проводив дні, намагаючись малювати те, що бачив, і те, що було невидимим. На його рідне село часто сідав туман. Казали, що пси в тій місцевості починали гавкати, коли з’являлося сонце. Художник вирішив на великих аркушах рисового паперу увічнити навколишні краєвиди, які нерідко зникали в тумані. Він був …
Посередині світу лежить Азія, а в її серці – велика країна Бод Юль, яку чужоземці називають Тибетом. У центрі Бод Юль здіймаються до неба найвищі гори світу – Гімалаї, Дах світу. Саме в цих горах жив великий лама, дуже, дуже мудрий, дуже справедливий і дуже добрий. Одної морозної зимової ночі лама знайшов на порозі свого …