Кенгуру вважаються найкращими стрибунами на планеті: вони здатні стрибати на відстань більше 10 м, висота стрибка може досягати відмітки в 3 м.
Стрибаючи, кенгуру розвивають досить велику швидкість – близько 50-60 км/год. Щоб здійснювати такі інтенсивні стрибки тварина відштовхується від землі сильними задніми лапами, хвіст у цей час виконує роль балансера, який відповідає за рівновагу.
Завдяки таким дивним фізичним здібностям кенгуру практично неможливо наздогнати, а якщо все-таки це станеться – у небезпечних ситуаціях тварина стає на хвіст і робить потужний удар лапами, після якого в нападаючого навряд чи залишиться бажання йому зашкодити.
У Австралії рудий кенгуру вважається незмінним символом континенту – зображення тварини є присутнім навіть на національному гербі держави.
Опис і особливості рудого кенгуру
Довжина тіла рудого кенгуру коливається в діапазоні 0.25-1.6м, довжина хвоста – 0.45-1м. Ріст великого рудого кенгуру складає приблизно 1,1м. у самок і 1,4м. у самців. Важить тварина – 18-100кг.
Рекордсменом за розмірами є гігантський рудий кенгуру, а безумовним важкоатлетом – східний сірий кенгуру. Сумчасті мають густу, м’яку шерсть, яка забарвлена в рудий, сірий, чорний кольори, а також їх відтінки.
Рудий кенгуру на фото виглядає досить непропорційно: нижня частина набагато потужніша і розвинутіша в порівнянні з верхньою частиною. Кенгуру має голову невеликих розмірів з короткою або трохи подовженою мордою. Зуби кенгуру постійно змінюються, ікла є присутніми тільки на нижній щелепі.
Плечі набагато вужчі за стегна тварини. Передні кінцівки кенгуру короткі, хутро на них практично відсутнє. На лапах розміщено п’ять пальців, які оснащені гострими кігтями. За допомогою передніх лап сумчасті хапають і утримують їжу, а також використовують їх як щітку для розчісування шерсті.
Задні лапи і хвіст мають потужний корсет з м’язів. На кожній лапі є по чотири пальці – другий і третій з’єднані між собою тонкою перетинкою. Кігті є тільки на четвертих пальцях.
Великий рудий кенгуру дуже швидко пересувається тільки вперед, рухатися назад вони не можуть через специфічну будову свого тіла. Звуки, які видають сумчасті, віддалено нагадують клацання, чхання, шипіння. У разі небезпеки кенгуру попереджає про неї за допомогою ударів задніми лапами по поверхні землі.
Спосіб життя і місце проживання
Рудий кенгуру провадить нічний спосіб життя: вдень спить у трав’яних норах (гніздах), а з настанням темряви активно шукає їжу. Мешкають руді кенгуру в багатих на корм саванах і пасовищах Австралії.
Живуть сумчасті невеликими зграями, які включають самця і декілька самок, а також їх дитинчат. Коли є багато корму, кенгуру можуть збиратися у великі зграї, чисельність яких перевищує 1000 тварин.
Самці захищають свою зграю від інших самців, унаслідок чого між ними часто виникають жорстокі бої. Руді кенгуру постійно змінюють своє місце розташування у міру того як на ділянці їх мешкання, закінчується їжа.
Живлення рудого кенгуру
Маючи хоч крихітне уявлення про жаркі савани Австралії, мимоволі виникає питання: Чим живляться руді кенгуру? Руді кенгуру травоїдні – живляться листям і корою дерев, корінням, травами.
Їжу вони вигрібають із землі або ж згризають. Сумчасті можуть обходитися без води аж до двох місяців – вологу вони отримують із з’їденої їжі.
Кенгуру здатен самостійно добути воду – тварини викопують колодязі, глибина яких може досягати одного метра. Під час посухи сумчасті не розтрачують зайві сили на рух і більшу частину часу проводять під тінню дерев.
Розмноження і тривалість життя
Тривалість життя рудого кенгуру варіюється від 17 до 22 років. Зареєстровані випадки, коли вік тварини перевищував 25 років.
Самки народжують по одному дитинчаті (в окремих випадках їх може бути двоє). Після народження кенгуру живе в шкіряній складці (сумці), яка розташовується на животі в самки. Незадовго до народження потомства мати ретельно вичищає сумку від бруду.
Вагітність триває не більше 1,5 місяця, тому малюки народжуються дуже маленькими – їх вага не перевищує 1г, а загальна довжина тіла – 2см, вони повністю сліпі і не мають волосяного покриву. Відразу після появи на світ кенгурята перелазять у сумку, де проводять перших 11 місяців життя.
У сумці кенгуру розташовано чотири соски. Після того, як дитинча добралося у свій притулок, воно знаходить один з сосків і хапається за нього ротом. Виконувати смоктальні рухи новонароджені не здатні через свої маленькі розміри – сосок виділяє молоко самостійно за допомогою особливого м’яза.
Через певний час дитинчата стають міцнішими, набувають здатності бачити, їх тіло вкривається хутром. У віці більше півроку кенгурята починають покидати свій затишний притулок на довгий час і без зволікання повертаються туди знову, коли виникає небезпека. Через 6-11 місяців після народження першого малюка самка народжує другого кенгуру.
Самки кенгуру наділені дивною здатністю – затримувати час пологів. Це відбувається в тому випадку, коли попередній нащадок не припинив користування сумкою.
Ще цікавим фактом є те, що з різних сосків самка здатна виділяти молоко різної жирності. Таке трапляється за наявності двох дитинчат різного віку: старший кенгуру – живиться жирним молоком, а менший – молоком з низькою жирністю.