Падемелон тасманійський зустрічається на острові Тасманія і на деяких великих островах Бассової протоки.
Ця тварина надає перевагу ділянкам з густою рослинністю, вологі тропічні і сухі евкаліптові ліси, розташовані на висоті не більше 1,4 тис. метрів. На відкритій місцевості падемелон може виявитися тільки абсолютно випадково, і то ніколи не відійде від дерев далі, ніж на сотню метрів.
Упізнати його дуже просто – це рухливе і коренасте звірятко з відносно коротким хвостом і досить компактним тілом. Його вага може варіювати від 2,5 до 12 кг. Проте в середньому самки важать 4 кг., тоді як самці зазвичай на 3 кг. важче за своїх партнерок.
Довжина тіла цих представників родини кенгурових коливається від одного до півтора метрів. Увесь тулуб вкритий довгою і густою шерстю, за винятком хвоста, на якому є тільки рідкісні волоски. Спина тварини бурого кольору, а живіт червонясто-помаранчевий.
Хутро падемелона дуже м’яке і тонке, а м’ясо практично позбавлене жиру, що в недалекому минулому робило їх бажаною здобиччю для мисливців. На щастя, сьогодні вони вважаються однією з найважливіших пам’яток Тасманії, тому влада їх ретельно оберігає, а значить, повне зникнення їм не загрожує.
Живуть вони поодинці, хоча в місцях, багатих рослинною їжею, можна зустріти одночасно до 10 тварин. Втім, щойно сформоване «стадо» за щонайменшої небезпеки кинеться в різні боки, що зайвий раз доводить випадковість цієї зустрічі.
Під час сезону розмноження, який триває з квітня по червень, самці часто ганяються за самками. Після залицянь настає 30-денна вагітність, яка закінчується народженням одного малюка, який відразу перебирається до сумки, де буде мешкати близько 200 днів. Але відлучення від грудей займе ще чотири місяці
Падемелони вирушають на пошуки їжі вночі, долаючи іноді близько двох кілометрів. Уранці вони повертаються до місця денного відпочинку. Як правило, у кожного звірятка є свій власний «будиночок», розташований у густій траві, навколо якого є безліч уторованих стежинок.
