У дитинстві я любив слухати на ніч різні казки та історії.
Одного разу тато почав розповідати мені про тварин, що зникли в різний час з нашої планети. Розповів про динозаврів, про мамонтів і шаблезубих тигрів, а потім про тварин, які вимерли зовсім нещодавно, і тих, які ось-ось зникнуть. Мені було страшенно шкода звірів, я мало не розплакався.
Я запитав, чому не можна жити вічно або хоча б вдвічі довше. Тоді тато розповів, що є на землі довгожителі, а ще в далеких горах Гімалаях живуть дивовижні йоги. І що вони вміють контролювати свої серце і мозок і, за чутками, можуть прожити триста років!
Кілька днів я думав тільки про одне – як стати йогом.
Мама принесла з роботи якісь роздруківки і прочитала мені про йогів багато різного цікавого. Так я дізнався, що вони обмежують себе майже у всьому. Мало їдять, майже не одягаються і тренують волю.
Я теж почав виходити в самих трусах на балкон і намагався нічого не їсти, навчався контролювати дихання і роботу серця. Я набирав у груди якнайбільше повітря, роздував щоки і весь жахливо напружувався, від чого червонів.
Через кілька днів я приїхав до бабусі. Вона, як тільки побачила мене, сплеснула руками і сказала: «Подивіться, на кого він схожий! Це ж справжній Чахлик Невмирущий!» Як же я зрадів! Лише тиждень тренувань, а вже – безсмертний!!!