Коли в мене з’явилася маленька сестричка, мені було майже п’ять років. Я ходив до дитячого садка, а коли повертався із садочка, сестричку вкладали спати. Вона ще раз прокидалася пізно ввечері, але тоді спав уже я.
А мені так хотілося погратися із сестричкою! Адже вона така маленька, новенька і гарненька!
І я придумав. Я згадав, що коли хворів, у садок мене не відводили. І я вирішив захворіти. Не по-справжньому, а жартома. І ось рано-вранці я сказав бабусі, що погано себе почуваю, що в мене напевно «висока піньтература» (щось таке мама говорила по телефону лікарю, коли я хворів).
Бабуся сказала, щоб я залишався в ліжку і пішла до телефону викликати лікаря.
Я дуже радів, що мій план спрацював! Через годину прокинулася сестра, і я відразу побіг до неї в кімнату. Але мене зловили і суворо-пресуворо заборонили навіть підходити до дверей. Щоб не заразив! Так мама сказала.
Півдня я просидів під замком у кімнаті. Для здорової дитини це справжнє покарання!
Згодом прийшла лікар, довго мене оглядала і сказала, що я абсолютно здоровий. Батьки почали мене сварити за обман і запитали, навіщо я це зробив. Я зізнався. Тоді вже соромно стало батькам, і лікар їм сказала, що нам треба із сестрою частіше спілкуватися.
Решту вечора я грався із сестрою. Мені дуже сподобалося. І мамі – у неї з’явилося трішки вільного часу!
