Коли я був маленьким, я дуже любив ходити на риболовлю. Мені навіть на п’ятиріччя тато подарував бамбукову вудку з поплавцем із гусячого пера! А от їсти рибу я зовсім не любив…
Зараз я теж дуже люблю ловити рибу і часто просто беру вудки і йду на річку чи озеро. Але в дитинстві, коли я ходив у садок, сам я, звичайно, не міг піти на річку – батьки б не пустили. Треба було йти з кимось із дорослих, за компанію.
У травні ми з бабусею виїхали на дачу за місто. Поруч була річка і затоки. Я познайомився з сусідом дядьком Борею, і він пообіцяв брати мене на риболовлю. Першого ж разу я зловив сім риб! Дядько Боря сказав, що це були краснопірки і плотиці! Сам він ловив на живця і зловив двох здоровенних окунів!
Через день ми знову пішли рибалити, і я зловив 13 риб! В улові були плотиця, окуньки, краснопірки і верховодки! А дядько Боря зловив окуня і щуку!
Потім мені виповнилося шість років, і почався червень. Через кілька днів після мого дня народження ми знову пішли на рибалку. Весь день було дуже спекотно. Я зловив всього дві верховодки, а дядько Боря нічого не спіймав. Наступного дня ми взагалі без риби повернулися…
– Так… Недарма кажуть: «Червень завітав – риболовлю зіпсував…» – сказав дядько Боря. Я мовчки погодився.
Після цього дня дядько Боря відмовлявся ловити рибу. Казав, що марно, а йому треба дах смолити.
Якось і я про риболовлю забув: ходив купатися, по гриби в ліс, із друзями грався.
Раптом увечері бабуся каже: «Ось і почався липень. Як швидко час плине!..»
Я дуже зрадів. Тож червень минув! І вже час іти на риболовлю!
Наступного дня я насилу умовив дядька Борю, хоч він і говорив, що погода «не рибна» і що липень не кращий за червень.
Ми прийшли на наше місце, і я закинув вудку. Дядько Боря сачком наловив живців і теж почав ловити. У мене клювало чудово! Я зловив стільки плотвичок і краснопірок, що збився з ліку! І навіть одного підлящика! А в дядька Борі не бралося…
Коли ми вже збиралися додому, у нього раптом не захотіла витягуватися вудка. Він засмутився, вирішив, що гачок за корч зачепився. Але раптом вудку потягло так, що дядько Боря ледь не впав у воду! Він витягав рибу, як мені здалося, цілу годину! І ось риба здалася! Дядько Боря підтяг її й затяг у сачок! Ми витягли її на берег – це виявився страшний і вусатий, чорний, як головешка, п’ятикілограмовий сом!
Усю дорогу додому дядько Боря дякував мені за те, що я умовив-таки його піти на риболовлю! А на вечерю пригощав нас із бабусею юшкою з сомової голови!
Ох і смачна була та юшка!