Що ж сталося з Кроликом? Аби це зрозуміти, ми маємо спершу познайомитися з Квіткарем Коренеплодом.
Ось він обережно ступає між квітковими грядками – маленький, лисий, в окулярах. У руці тримає сріблясту лійку, штани підгорнуті до колін, а на засмаглій маківці сидить бджола. Гадаєте, вона його вжалить? Ніколи! Бджоли товаришують із Коренеплодом – адже він вирощує квіти, з духмяного соку яких виходить чудовий мед.
Він не лише квіткар, а ще й селекціонер – людина, що вирощує нові, небувалі рослини. Це він виростив дивовижні сині троянди, які квітнуть тепер по всій Дивувандії, крім Королівства ледарів. Не люблять троянди нероб, а хто взагалі їх любить?
Коренеплід живе не в місті, а в лісі, неподалік від станції Пелюстки. Має цікаву роботу. Та от біда: Кролик Пушок унадився щоночі обгризати в нього квіти на грядках.
Посадив Коренеплід чудовий ТЮЛЬПАН. Кролик відгриз задню половину – й від тюльпана лишився ТЮЛЬ. Тюль, погодьтеся, корисна річ для фіранок, але Коренеплід дуже розгнівався:
– Я квіткар, а не фіранкар!
Наступної ночі чорний Кролик обгриз квітку ВОРОНЕЦЬ. Він з’їв лише останні три літери. Вранці Коренеплід вийшов полити квіти й не повірив своїм очам: на місці яскраво-рожевого воронця сидів чорний ВОРОН із довгим дзьобом.
Хтось інший зігнав би птаха та й кинувся на пошуки злочинця, але Коренеплід був доброю і розсудливою людиною.
«Хе-хе! – міркував він, – Кролик ще дурненький і не розуміє, що так чинити соромно. Отож я маю йому це пояснити».
Увечері він посадив спеціально для Кролика смачну духмяну квітку з назвою ФІАЛКА. Коли стемніло, з-за дерев визирнув Пушок і залюбки схрумав останні чотири літери. Залишилося ФІ, а слово «фі» всіма мовами світу означає «Як тобі не соромно!».
Кролик дійсно засоромився. Він втік до лісу й почав шукати, що б іще з’їсти. В очі йому впала невисока лісова квітка – БАРАНЧИК.
«Чудово! – зрадів Пушок. – Якраз вистачить на вечерю, їстиму тепер лісові квіти, а садові більш не обгризатиму».
Він відкусив від баранчика останні дві літери і раптом – отакої! – почав голосно гикати:
– ИК!..ИК!..
А з решти літер утворився чудернацький рогатий звір – БАРАНЧ, схожий водночас на кабана й на барана. Кролик жахнувся і кинувся навтьоки.
А Баранч теж набрався страху і, не розбираючи потемки дороги, побіг в інший бік. Він промчав повз будиночок Коренеплода – просто по квітах! – і витоптав цілу грядку. Відтак знов кинувся до лісу. Ще довго звідти долинав тріск – це Баранч ломився крізь хащі.
Наступного ранку Коренеплід ходив похмурий, мов хмара: він вирішив, що грядку витоптав Кролик.
– Це не Пушок, а справжній шибеник! – бурмотів він собі під носа. – Все, досить! Мій терпець урвався! Покажу йому, де раки зимують!..
Позаду будинку був невеличкий ставок, в якому росла гарна річкова квітка ЛОТОС. Пушок давно зазіхав на неї, пробігаючи берегом, але дістати з води не міг. Коренеплід узяв цвяхи, молоток, пилку і став лаштувати містки.
«Отже, – міркував Квіткар, – Пушок підійде містками впритул до лотоса, й вийде ЛОТОСПУШОК. Він – хрум-хрум! – почне їсти. З’їсть С, зжере О, проковтне літеру Т. І що тоді виникне? ЛОПУШОК! Нещасний Пушок, мені його шкода: вночі він перетвориться на лопушок…»
– Ох! – мовив Коренеплід, забиваючи останній цвях. – Яка жахлива пастка! Зроблю я, мабуть, Кроликові страшне попередження, щоб він сюди більш не бігав.
І він попросив Сороку надрукувати в газеті якомога загрозливіше оголошення. Пам’ятаєте, робот читав його на «Карасі»?
|
ЗНІМУ голову разом із шиєю Кролику, що обгризає мої грядки. Квіткар Коренеплід |
Дуже страшне оголошення! Та Пушок був неписьменним кроликом і не читав газет.
Пізно ввечері, коли Коренеплід заснув, він знову пристрибав до його будиночка. Пушок був дуже голодний і все ще гикав після баранчика. Він помітив дерев’яні містки, підкрався по них до лотоса й – хрум! – з’їв літеру С. Вийшло: ЛОТОПУШОК. Він роззявив рота, аби зжерти О, проте раптом надзвичайно засоромився – ще дужче, ніж учора.
«Така гарна квітка, – подумав Кролик, – а я її зіпсував. І Квіткаря шкода – змарнував його роботу…»
– Буду чесним кроликом! – мовив Пушок рішуче й не став ковтати літеру О. Він пострибав до лісу, а на місці квітки ЛОТОС, яка втратила останню літеру, залишилась на розвагу Коренеплоду чудова гра ЛОТО.
І все б нічого, якби чесний, але голодний Кролик не врізався на бігу в молоденький колючий кущ. Це була лісова ШИПШИНА. Пушок мимохіть розламав куща навпіл. Ох і не пощастило бідоласі! З мирної шипшини вийшли гострий ШИП та ШИНА. ШИП боляче вколов Кролика спереду, а важка ШИНА покотилася на нього ззаду – і хтозна-чим би воно скінчилося, якби не Онучка з Дмитриком, що їхали до Бамбаламська по рейках на роликових ковзанах.
Тепер ви розумієте, чому чорний Кролик так стрімко біг їм назустріч?