Пірати, яких відвіз до лікарні Тракторист, лежали в десятій палаті. Вони довго не поверталися до тями: каштани таки добряче їх побили. Медсестра мазала їх зеленкою, робила уколи, накладала компреси – і до ранку пірати одужали, але вирішили й надалі прикидатися хворими.
– Скажемо, що в нас болить серце! – запропонував Нахаба.
– Ги-ги-ги! – зареготав Горлохват. – Хто ж нам повірить? Адже всім відомо, що ми – безсердечні!
– Гланди! – придумав Нехлюй. – Будемо жалітися на гланди!
– А що це таке і з чим його їдять? – спитав Лоботряс, але цієї миті до палати увійшли Доктор із Медсестрою.
– Як наші спра-ави? – весело проспівав огрядний Доктор.
– Гла-а-анди… – жалібно застогнали пірати. – Гла-анди болять!
– Скажіть «а-а-а!» – звеліла Медсестра.
– Г-а-а-а!.. – завили пірати, широко роззявивши роти.
Доктор став зазирати в їхні горлянки, але звідти так тхнуло тютюном, що бідолаха не витримав і знепритомнів.
Горлохват дихнув на Медсестру – і вона теж знепритомніла.
– Під стіл їх, братки! – гаркнув Горлохват. – Поки вони оговтаються, ми встигнемо виконати другий наказ Його Ледарської Величності.
– Хіба вона ще щось наказала? – спитав Дурношльоп.
– Так, – відповів Горлохват. – Вона розумна й далекоглядна – не те що ти, куряча голово! Вона передбачила, що через тебе, пустоголового Дурношльопа, ми не захопимо в полон Тракториста. І наказала нам у разі промаху напасти на іншого Дуже Важливого Працелюба.
– Та це ж Доктор із Медсестрою! – зрадів Нехлюй. – Ми на них уже напали! Відвеземо їх до Ледарська – і тоді всі працелюби почнуть хворіти, чхати, кахикати…
– Та йди геть! – скривився отаман. – Газети треба читати! Тоді б ти знав, що в день народження Сталевара Бажальний Трамвай виконав його бажання…
Він витяг з-під подушки уривок газети і прочитав уголос:
– «…виконав його бажання: загартував усіх дітей Дивувандії, щоб вони були міцними як сталь і ніколи не хворіли». Затямив? А з дітей виростають дорослі. Отже, лікарі в Дивувандії невдовзі будуть непотрібні. Тепер угадайте, грім вас побий: а хто ж тоді потрібен? Дуже потрібен! Дуже-дуже!
– Кухар! – облизнувся Нахаба. – Я їсти хочу.
– Швець! – сказал Дурношльоп. – Мені чоботи тиснуть.
– Кравець! – перебив його Лоботряс. – Мій поліційний мундир учора вночі луснув по швах!
– Припинити!!! – загорлав Горлохват так, що здригнулися стіни.
Пірати замовкли.
– Провалитися мені на цьому місці, – вів далі отаман, – кожен із вас має рацію. Потрібні й кухар, і кравець, і швець – куди від них подінешся? Але кухар не мав би чавунних казанів, кравець – сталевих ножиць, а швець – залізного молотка, якби не Сталевар! Так сказав королівський мудрець Мерзотель.
– Отже, братимемо Сталевара? – здогадався Нехлюй.
– Так! – сказав Горлохват. – Запроторимо голубка-сталеварчика до Тюремної вежі. Без нього в Бамбаламську не зможуть робити сталеві інструменти, сталеві машини, і вся робота скоро завмре! Зупиняться – ги-ги-ги! – заводики, заіржавіють залізнички. Поламається трактор – а нового нема. Почнеться страшенний голод, працелюби стануть слаб-ки-и-ими, мов ягнятка, й тоді ми, провалитися мені на цьому місці, скрутимо їх…
– …у баранячий ріг! – гаркнули хором пірати.
– Слухайте, що вигадав Мерзотель, – казав отаман. – Один із нас назбирає мелатобрюх… ні, металобрих… Тьху ти! Різні старі залізяки. Він доставить їх візком до Сталевара та й скаже: «Навчи мене, як зварити з них сталь». Сталевар зрадіє, дасть йому велику лопату…
– Що ви всі на мене вирячились? – нервово спитав Дурношльоп.
– А просто так. Ги-ги-ги! Дасть Сталевар йому лопату, почне вчити, і тут з’явимось ми вчотирьох у білих халатах. Я скажу Сталеварові: «Ви небезпечно хворі – у вас дика свинка. Лягайте у візок, ми повинні відвезти вас до ізолятора». «А хто ж сталь варитиме?» – спитає він. «Ваш учень, – скажу я. – Оцей, з лопатою». І якщо Сталевар сперечатиметься, Дурношльоп вдарить його лопатою по голові!
– Так я і знав! – заскиглив Дурношльоп. – Знов я! Не треба мені жодної лопати! І залізяки збирати теж не хочу!..
– Цить, замовкни! – гаркнув Горлохват. – Лягайте всі колом, полічимося. Кому випаде, той і піде по металобрик виконувати королівський наказ.
ДРУГА ПІРАТСЬКА ЛІЧИЛКА
- Ати-бати, ми пірати
- Із десятої палати.
- Не послали нас за грати
- Працелюби-диваки.
- Нас годують, нас лікують,
- Ми ж тут заколот готуєм!
- Кожен з нас людей мордує,
- Кожен – лікар навпаки!
Збирати металобрухт випало Нахабі. Він виліз із ватного компресу і, важко зітхаючи, поплентався до дверей.