Колись у далекому Тунісі жив чоловік, який заробляв собі на життя, продаючи шапочки, які носять у тих краях і називають фесками.
Одного спекотного дня той чоловік мандрував із одного ринку на інший, намагаючись продати свої шапочки. Але то був невдалий день. Нікому не потрібні були гарні шапочки. Ввечері він був ледь живий від утоми. Ніч застала його в полі. Оскільки на горизонті не було видно жодного готелю, вирішив пошукати якесь спокійне місце, щоби переночувати. Неподалік натрапив на маленьку галявинку, на якій росли цитринові дерева.
Продавець шапочок зупинився там, трохи підкріпився, а потім вийняв з однієї зі своїх валізок червону феску, щоби захиститися від нічного холоду, ліг на траву й міцно заснув. Бідний чоловік не помітив, що в цьому місці було багато хитрих мавп, які з густого листя стежили за кожним його рухом.
Нічні злодії
Як і всі інші мавпи, вони були чудовими наслідувачами. Почекали, поки торговець засне, потім відчинили валізки й забрали всі шапочки, які там були.
Вдягли їх собі на голови й повистрибували на гілки цитринових дерев, горді й щасливі, як королеви.
Продавець шапочок прокинувся, коли птахи співом розпочали новий день. Потягнувся, бо весь почувався, наче поламаний, і роззирнувся навколо. Здивувався й занепокоївся. Його валізки були відчинені, а шапочки зникли. Без сумніву, вночі сюди прийшли злодії й, скориставшись тим, що він спав, обікрали його. Це справжня катастрофа!
Бідний чоловік був дуже пригнічений. Раптом почув серед дерев якісь крики. Підняв очі. Й що побачив? Мавпи красувалися в його прегарних фесках і повторювали його поведінку, чудово забавляючись.
Розгніваний чоловік пригрозив їм кулаком. Природно, мавпи зробили те саме. Вилаяв їх, а вони відповіли криком і вереском, що звучав як глумливий сміх. Тоді він назбирав каменів і почав ними навмання кидати в мавп. І що сталося? Мавпи, перестрибуючи з гілки на гілку, кидали в бідного торговця цитринами, які зривали з дерев.
Чоловік у відчаї обхопив обома руками голову, зі злістю вхопив феску й кинув її на землю.
Здогадайтеся, що тоді сталося. Мавпи, які копіювали кожен його рух, почали повторювати й цей, останній. Зняли головні убори й почали кидати їх. Справжній дощ із фесок упав на торговця. Тепер йому не залишалося нічого іншого, як позбирати їх і акуратно поскладати у валізки. Він був врятований!
***
Мода, фірмовий одяг, наслідування зірок… Скільки ж усього роблять молоді люди, щоб уподібнитися до когось. Цей механізм не завжди поганий, але завжди вимагає доброї поінформованості й самоконтролю. Треба вміти самому керувати своїм життям. Не можна, мавпуючи інших, дозволити маніпулювати собою.