Якось уранці до шерифа приїхала леді Меріан. Вона цікавилася звістками від свого двоюрідного брата, короля.
Той мав би повернутися додому ще кілька тижнів тому.
– Люба моя, – звернувся землевласник до дівчини, – наш володар, очевидно, загинув.
– А ти прагнеш зайняти його місце, – з жахом збагнула Меріан.
– А кому, як не мені, перебрати королівську владу? – випнув груди шериф. – Адже я – найбагатша людина у всенькій країні.
– Ти просто шахрай! – не стрималася дівчина. – Та зажди, Робін Гуд ще тебе спинить.
Почувши ім’я розбійника, шериф лише злісно посміхнувся:
– Я так не вважаю.
Він провів Меріан до іншої кімнати.
Біля каміна стояли шестеро лицарів у чорному. Їхні очі були подібні на зміїні, а обличчя кожного спотворювала жорстока гримаса.
– Це ж Шість Мечоносців, – жахнулася дівчина.
Ці Шестеро Мечоносців були найлютішими воїнами в усій Європі.
– Познайомся з моїми новими збирачами податків, – гордовито мовив землевласник. А потім додав:
– Хотів би я побачити, як Робін Гуд стане їм на заваді.
Та Меріан цього вже не чула, бо притьмом вибігла з кімнати.