Перипетії

Діставшись Аллахабада, Філеас Фоґ повернув слона провідникові й разом із друзями сів у потяг. Але Фікс уже повідомив про колотнечу, яку Паспарту влаштував у храмі. Отож, коли мандрівники прибули до Калькутти, господаря та його мажордома зразу схопила поліція.

Фоґ і Паспарту сиділи в буцегарні. Бідолашний слуга місця собі не знаходив з розпачу. Тоді Фоґ запропонував судові заставу – дві тисячі фунтів.

– Гаразд, – погодився суддя. – Можете поки що бути вільними. Отримаєте гроші назад, якщо повернетеся до Калькутти. Інакше ми залишимо їх собі.

Фоґ встиг на наступний пароплав до Гонконгу. В запасі він мав навіть додаткову годину.

Фікс оскаженів з люті.

– Зрештою, Гонконг – британська колонія, – збагнув трохи пізніше інспектор. – Я можу заарештувати злодія там.

Принцеса Ауда також вирушила до Гонконга, сподіваючись розшукати свого двоюрідного брата, який там мешкав. Поки пароплав поповнював запаси вугілля в Сінгапурі, Фоґ та принцеса вирушили на прогулянку.

Їхня карета минала поля, засаджені перцем, та гаї з мускатними горіхами, мандрівники бачили верескливих мавп та грізних тигрів.

Коли до Гонконгу лишилося зовсім трохи, на морі розбурхався шторм. Господар жодним м’язом не виказував занепокоєння, а от слуга запричитав:

– Ми так запізнимося на наступного пароплава, от побачите!

Зрештою мандрівники все-таки дісталися Гонконга, але через бурю запізнилися на цілий день. Фоґ проґавив наступного пароплава, що вирушав до японського міста Йокогами.

– Я так і знав! – простогнав Паспарту.

Фікс страшенно зрадів:

– Тепер Фоґ застряг тут і я нарешті зможу його заарештувати!

Однак удача від інспектора відвернулася.

Виявилося, що пароплав до Йокогами також запізнювався, тож Фоґ нічого не втрачав. На Фікса чекали ще гірші новини: папери на арешт злочинця ще й досі не надійшли. Інспектор був у розпачі. Він мусив якось затримати підозрюваного в Гонконгу, поки прибудуть потрібні документи.

Фоґ забронював у готелі кімнати на ніч, а сам вирушив на пошуки Аудиного двоюрідного брата. Паспарту він доручив зарезервувати на пароплаві три каюти.

На причалі слуга почув, що пароплав відходить увечері того дня. Про це довідався й Фікс, що саме стояв неподалік.

– Я повинен розшукати господаря! – жахнувся мажордом.

Але тут підійшов Фікс і запросив його до задимленої корчми випити по чарочці.

– Я слідчий з англійської поліції, а ваш господар – злодій! – пояснив Фікс у корчмі.

– Які нісенітниці! – відмахнувся Паспарту. «Фоґ не повинен дізнатися, що його пароплав відходить сьогодні увечері!», – подумав Фікс і купив мажордомові ще склянку міцного напою.

Незабаром Паспарту сп’янів, заснув і голосно захропів, а інспектор вислизнув надвір.

Наступного дня рано-вранці Фоґ уже був на причалі, а з ним і принцеса Ауда. Виявилося, її двоюрідний брат залишив Гонконг – так само, як і пароплав. А Паспарту й слід захолов.

– Я також запізнився на пароплав, – підійшов до мандрівників Фікс.

Наступний корабель на Йокогаму мав прибути аж через тиждень. Але Фоґ так легко не здавався. Натомість він почав шукати хоч якогось човна, який доправив би їх до Японії.

Нарешті Фоґ знайшов капітана невеличкого баркаса, який погодився відвезти їх до Шанхая.

– Там ви зможете пересісти на іншого пароплава, що йде до Йокогами, – пояснив він.

Бачачи, що Фікс нікуди не йде з причалу, Фоґ запропонував підвезти його.

Перш ніж вирушити на баркасі, господар по всьому Гонконгові шукав Паспарту. Та мажордом наче крізь землю провалився.

Два дні суденце мчало крізь морські хвилі. А потім здійнялася буря, й на палубу почали накочуватись велетенські хвилі. Море підкидало баркас, наче м’яча.

Нарешті вітер ущух, але подорожні втратили багато часу. Навіть на всіх вітрилах баркас не міг як слід розігнатися.

Аж тут Фоґ угледів пароплав.

– Це пароплав, що прямує з Шанхая до Йокогами, – сказав капітан.

– Посигнальте йому, – попросив Філеас.

Голосно бабахнувши, у повітря здійнялася сигнальна ракета – й пароплав повернув у бік баркаса.

Щойно він наблизився, Фоґ, Ауда та Фікс перебралися на борт.

А що тим часом відбувалося з Паспарту?

Бідолаха прокинувся якраз щоб встигнути на пароплав до Японії. Останньої хвилини він стрибнув на борт, але виявив, що Фоґа на пароплаві не було.

Коли пароплав причалив у Йокогамі, Паспарту не знав, що йому робити. Він у відчаї снував містом, коли раптом угледів оголошення.

«Може, мені пристати до акробатів? – подумав мажордом. – Вони вирушають до Америки, а це якраз наступна зупинка Фоґа.»

– Чи вмієте ви співати, стоячи на голові, коли на підошві вашої лівої ноги крутиться дзиґа, а на підошві правої – балансує гострий меч? – запитав керівник трупи.

Паспарту кивнув.

– Ви в команді!

Того ж вечора він взяв участь у своєму першому виступі, підпираючи людський трикутник. Глядачам дуже сподобалося. Аж раптом…

Усі акробати попадали…

… один на одного.

Це Паспарту помітив серед глядачів Філеаса Фоґа, зірвався на ноги й кинувся до господаря.