Зміни

Почалася ця історія на Пітерів день народження. Служниці якраз виносили до столу святковий торт, коли вхідний дзвінок пронизливо задзеленчав.

– Отакої! – вигукнув батько. – Хто б це міг бути? Їжте без мене, діти. Я за хвилину повернуся.

Визирнувши до передпокою, Пітер побачив, що батько проводить до свого кабінету двох якихось чоловіків.

– Хто вони такі, мамо? – запитала Пітерова сестра Філіс.

– Не знаю, – здивовано відповіла мати. – Почекайте тут, я піду довідаюся.

Здавалося, мама зникла в батьковому кабінеті на цілу вічність.

– Що коїться? – хвилювалася Філіс.

– Почекаймо трохи, побачимо, – озвалася Боббі, старша сестра.

Щойно мати повернулася до кімнати, як вхідні двері з гуркотом зачинилися. Боббі визирнула у вікно й побачила карету, що квапливо від’їжджала від будинку, аж поки зникла в нічній темряві. Мати зблідла як крейда, а в її очах бриніли сльози.

– Куди подівся батько? – запитав Пітер, забігаючи до порожнього кабінету.

– Батько поїхав, – голос матері тремтів. Боббі взяла її за руку і міцно стиснула.

– Але ж він нічого із собою не взяв, – зауважила Філіс.

– Він мусив дуже поспішати – у справах, – пояснила мати.

– Він поїхав в урядових справах? – запитав Пітер. Адже батько працював на уряд.

– Так. Не розпитуй мене, любий. Я більше нічого не можу розповісти. Прошу вас, лягайте вже спати.

Нагорі, у своїй кімнаті, діти намагалися зрозуміти, куди подівся батько. А наступні кілька днів узагалі видалися їм дуже дивними.

На фасаді їхнього будинку з’явилася табличка «ПРОДАЄТЬСЯ». Всі слуги звільнилися. Прекрасні меблі продали, а з їжі родина тепер мала хіба що найпростіші страви. Мати майже ніколи не бувала вдома.

– Що відбувається? – врешті запитав Пітер. – Благаю, розкажи, мамо.

– Нам доведеться трохи погратися в бідняків, – відказала мати. – Ми мусимо якнайшвидше виїхати з Лондона й оселитися далеченько за містом.

– Батька з нами деякий час не буде, – провадила вона. – Та зрештою, все в нас іще налагодиться, обіцяю.