Плюси і мінуси багатодітної сім’ї. Мінуси

Раніше йшла мова про плюси, які властиві багатодітним сім’ям, а зараз поговоримо про те, які є мінуси в багатодітних сімей.

У сучасному суспільстві склалася така ситуація, що до сімей з великою кількістю дітей дуже часто ставляться упереджено. Коли бачать пару з трьома, чотирма або навіть більшою кількістю дітей, то деякі нетактовні люди починають критикувати їх, мовляв, убогість плодять, крутити пальцем біля скроні, або ж просто, мовчки засуджувати.

На підтвердження своїх слів вони починають наводити різні «безперечні» аргументи, чому зараз не можна заводити багато дітей. Частенько такі аргументи не відповідають дійсності. Звичайно, якщо багатодітна сім’я неблагополучна, то вони можуть бути обґрунтовані. Але, у більшості випадків, це хороші, щасливі сім’ї. І про це вже велася мова. Про основні соціальні проблеми в багатодітних сім’ях також згадувалося.

Що стосується мінусів, то їх у багатодітних сімей не так вже і багато. Зате про ці сім’ї поширено багато всяких міфів, які не відповідають дійсності. Але давайте про усе поговоримо детальніше.

Мінуси багатодітних сімей, які не завжди є правдивими

  1. Дитина віднімає масу часу, а якщо дітей 3-4, то вони віднімуть у три рази більше часу. Але це твердження невірне. Декілька дітей можуть займати значно менше часу в батьків, ніж одна дитина. Парадоксально, але це дійсно так.

Чому так відбувається? Коли батьки виховують одну дитину в сім’ї, то вона віднімає досить багато часу. Вона постійно вимагає уваги, хоче, щоб з нею пограли. Часто дитина проситься на руки. І така поведінка малюка цілком виправдана. Йому нудно одному, він потребує ігор і спілкування і ця потреба дуже гостра. От і намагається добитися уваги від батьків.

У разі багатодітної сім’ї декілька дітей цілком можуть грати один з одним. Вони краще розуміють один одного, вони усі дуже енергійні, чого не скажеш про батьків, які дуже швидко втомлюються від дитячих ігор. І діти можуть днями безперервно грати один з одним. Але, при цьому, між дітьми не має бути великої різниці. Якщо в сім’ї, скажімо, три дитини у віці 4-7 років, то вони цілком можуть грати один з одним.

Але, якщо різниця велика, молодшій дитині два роки, середньому 10 років, а старшому – вже п’ятнадцять, то зрозуміло, що в таких дітей інтереси різні. У старшого зовсім багато проблем підліткового віку і йому зараз не до молодших братів і сестер. А при маленькій різниці у віці діти гратимуть і гулятимуть один з одним, не згадуючи про батьків.

  1. Дитячі ревнощі в сім’ї. Вважається, що в багатодітній сім’ї старші діти сильно ревнують до молодших. Але ця думка також часто не відповідає дійсності. Річ у тім, що сильні ревнощі дитина може відчувати, коли в сім’ї з’являється її молодший брат або сестра і це зрозуміло, то був єдиний і улюблений – а тут на тобі, у сім’ї з’явився новий улюбленчик. У цьому випадку, уся, ну, або майже уся увага батьків, і особливо матері, перемикається на молодшу дитину.

Якщо ж після цього народжується третя дитина, то її народження вже переживається набагато легше. Старша дитина вже звикла, що в сім’ї є діти окрім неї. А середня – ніколи і не була єдиною дитиною. Тому вона вже не відчуває таких сильних ревнощів. Тобто кожна наступна поява дитини сприймається легше іншими дітьми. І виходить, що в багатодітних сім’ях дитячі ревнощі, як правило, нижчі, ніж у сім’ях з двома дітьми. Проте, якщо батьки виділяють якусь одну дитину з усіх і балують її, то інші можуть почати ревнувати. Тому не варто цього робити.

Мінуси багатодітних сімей, які мають місце

  1. Брак спілкування з батьками. У багатодітній сім’ї батькам важко приділяти увагу кожній дитині. А часто це дуже необхідно. Звичайно, це мінус, але не страшний. Адже, насправді, щоб добре в сім’ї виховати дитину, не обов’язково постійно спілкуватися безпосередньо з нею і «наставляти на шлях істинний».

Адже діти цілком здатні вчитися на прикладах і на поведінці, яку демонструють їм батьки. Для підтвердженні звернемося до слів відомого француза Жозефа Жубера, який сказав: «Дітям потрібні не повчання, а приклади». Також це підтверджують слова Елеонори Рузвельт, яка казала: «Діти найуважніше слухають у ті моменти, коли говорять не з ними».

  1. Якщо хворіє одна дитина, то велика вірогідність, що від неї заразяться інші. І це дійсно так. Часто одна хвора дитина в сім’ї заражає інших. Але, погодьтеся, і з цим мінусом можна успішно боротися.
  2. І в батьків і в дітей у багатодітній сім’ї часто немає можливості усамітнитися, залишитися наодинці зі своїми думками. Це можна вважати мінусом багатодітних сімей. Але, насправді, це їх своєрідна особливість.

Просто сім’я з великою кількістю дітей – це свій світ, зі своїм світоглядом і своїми сімейними звичаями і традиціями. Кожне народження дитини для батьків – особлива подія, яка означає не лише суцільні турботи, але і новий рівень стосунків між чоловіком і дружиною в сім’ї. Як правило, багатодітні сім’ї не з чуток знають, що таке сімейне щастя.

Ті, хто критикує сім’ї, в яких багато дітей, насправді, нічого не знають про них. Або ж просто їм заздрять. Адже не кожен наважиться узяти на себе відповідальність за долю трьох і більше дітей, а, можливо, батьки занадто ледачі для цього. І якщо батьки виростили і вивели в життя декілька дітей – то це дорогого коштує. На мій погляд, такі батьки гідні більшої поваги і з боку суспільства і з боку держави.

Автор: Наталя Дейнека