Криза першого року життя дитини

Виховання дитини першого року життя

Дбайливі мама з татом можуть зауважити, що в перший рік життя дитини в поведінці малюка сталися зміни, з’явилося багато нового. І із задоволенням діляться цими новинами з друзями, знайомими і родичами. І незабаром настає час, коли цієї «новизни» в поведінці накопичується стільки, що батьки не устигають усе уловити. І тоді батьки і їх родичі часто згадують про кризу першого року життя дитини.

І мало кого з батьків порадують ці прояви «кризи першого року життя». Вони нарікають, що їх малюк був такий тихий, спокійний, ласкавий і слухняний раніше, а зараз його неначе підмінили. Дитина стала вередливою і упертою, вона злиться, свариться, б’ється. І це на першому році життя. Чи кажуть так: «Став таким дратівливим, не дай Бог, голос підвищити, таке личко скорчить, образиться, відвернеться…» Часто зустрічається і така ситуація: «Кажеш йому, не можна, а він на зло робить усе навпаки і дивиться, як ми відреагуємо».

Що криється за кризою першого року життя?

Але що ж криється за подібними змінами в поведінці на першому році життя дитини? Якщо подумати, то можна побачити в цьому бажання самоствердитися і зрівняти себе з батьками. Упертість і негативне ставлення до зауважень традиційно класифікуються як ознаки кризи трьох років дитини. Але виявляється і в перший рік життя формуються аналогічні ознаки.

Вважається, що прояви кризи в перші роки життя дітей залежать від того, як батьки поставляться до цих змін у поведінці дитини. Вони можуть почати вимагати від дитини більше, ніж вона може, наприклад, привчати дитину до горщика в рік. Далеко не в кожного це вийде. А можуть, навпаки, обмежити дитину і недооцінити нові можливості, що з’явилися на першому році життя і це може призвести до конфлікту в сім’ї між батьками і малюком.

Дослідження психологів ще далеко не закінчені, тому остаточних і єдино вірних рекомендацій тут немає, але про проблеми виховання дитини в перший рік після народження, пов’язаних з формуванням особистості, відомо вже немало.

З розумінням поставтеся до кризи 1-го року життя дитини

Головну річ, яку батьки повинні утямити, – це правильно оцінити прояви характеру і упертості в дитини. Адже це природні риси формування її особистості. Але ці негативні прояви не обов’язкові і криза першого року життя може пройти без них. Головна відмінна риса кризи – ця поява наприкінці першого року життя дитини великої кількості нових проявів і рис вдачі.

Що ж може з’явитися нове в поведінці дитини, чого раніше не було? Ну, як правило, це прояви упертості, великої самостійності, протиставлення дорослим. Малюк може навчитися співчувати, співпереживати, хоче розділити і радість і горе з батьками. Що цікаво, у дітей, вихованих у дитячих будинках, таких нових проявів наприкінці першого року життя значно менше ніж у дітей, вихованих у щасливих сім’ях, з батьками. А почуття співчуття і жалості, і зовсім, майже відсутні в дітей з дитячих будинків.

Наприкінці першого року життя діти вчаться давати оцінку своїм діям. Вони можуть радіти своїм успіхам і засмучуватися, якщо їх спіткає невдача, а на зауваження батьків у більшості випадків реагують негативно. Такого роду прояви пов’язані з процесом становлення особистості. Дитина починає ставитися до себе як до особи, тому вона так негативно і реагує на зауваження батьків та інших дорослих. Тому дуже важливо батькам навчитися правильно спілкуватися з дитиною.

Отже, до кінця першого року життя в дитини розвиваються складні рухи, маніпуляції з навколишніми предметами, вона починає розуміти мову, інтелектуальний розвиток дає гігантський стрибок і, крім того, своєю чергою йде розвиток особистості. І цей факт не варто ігнорувати. Тепер і чоловік і жінка не просто виховують дитину в сім’ї, вони мають справу з маленькою людиною, якій, втім, ще багато що доведеться зрозуміти, засвоїти, усвідомити. Ну, фундамент, основа для свого розвитку в неї вже сформувалася.

І розуміють це батьки чи ні, хочуть вони того чи ні, але вони зіграли свою роль у розвитку особистості дитини. І подальший її розвиток, те, ким вона стане в майбутньому, багато в чому залежить від взаєморозуміння, що склалося в батьків і малюка, у перший рік життя дитини. І від цього вже багато в чому залежить гармонія сімейних стосунків. Адже якщо малюк росте нелюбимою дитиною в сім’ї, якщо немає любові в сім’ї, значить, щось не так у взаєминах самого подружжя і дітей і сімейного щастя в такій сім’ї набути складно.

Автор: Валентина Стригун