Джесс повернулася до Лілі.
– Нам треба поспішати до Благодатного дерева та зупинити бабайок! – вигукнула вона.
І щойно сказала це, як дівчатка почули чийсь голосочок:
– Пробачте, будь ласка!
Дівчата озирнулися. Численна родина Шилохвостиків заполонила простір під їхніми ногами! Золотуня насупилася.
– Де Моллі? – запитала вона в мишей.
– От через це ми й прийшли до вас! Сказати, що не знаємо, де вона! – заплакала пані Шилохвостик, заламуючи крихітні лапки. – Ми не бачили її з обіду. Я так хвилююся за неї. Тепер тут небезпечно – поруч шугає відьма зі своїми посіпаками.
Лілі напружено думала. Що сталося тієї миті, коли Моллі подріботіла геть? Вуді казав, що в нього немає маленьких яблук…
– О ні! – скрикнула вона. – Мабуть, Моллі побігла до Благодатного дерева, щоб зібрати яблука для Вуді.
Джесс перелякано зойкнула.
– Але ж там бабайки!
Сімейство Шилохвостиків запищало в паніці.
– А що як бабайки схоплять її? – вигукнула пані Шилохвостик, і її вусики затремтіли. – Ой лишенько, ой лишенько! Моя бідолашка Моллі!
Джесс та Лілі стурбовано поглянули на Золотуню. Вона кивнула, неначе прочитала їхні думки.
– Ми знайдемо Моллі, пані Шилохвостик, – промовила Золотуня. – І живою-здоровою приведемо її додому, я обіцяю!
Золотуня схопила дівчат за руки й повела за собою через Сонячну долину.
– Я знаю коротку дорогу до Благодатного дерева, – сказала вона, – ходімо.
На іншому боці долини вони угледіли цибаня лелеку, вбраного в шолом пілота з емблемою, на якій було написано «Повітряні мандрівки Аса».
– Це Капітан Ас! – сказала Лілі. – Ми зустрічали його минулого разу, коли приходили до Лісу Дружби.
Золотуня швидко пояснила ситуацію Асові.
– Чи не підвезете нас до Благодатного дерева, Капітане?
– «Повітряні мандрівки Аса» до ваших послуг! – промовив лелека, салютуючи крилом. – За мною!
Всі поспішили до невеличкої галявини, вкритої травою. Посередині стояли дві дерев’яні лави.
Лілі всміхнулася.
– А це, мабуть, зала вильоту «Повітряних мандрівок Аса» – сказала вона.
Лелека стиха кашлянув.
– Кхм. Погляньте, будь ласка, нагору, юні леді…
Просто в повітрі понад деревами плавала яскрава повітряна куля, змайстрована з кольорових латочок.
– Оце так! – промовила Джесс. – Ми на ній полетимо?
Золотуня широко всміхнулася.
– О, так!
Ас відв’язав мотузку від кілочка в землі і потягнув за неї. Донизу опустився кошіль повітряної кулі, доволі низько, щоб дівчатка та киця могли вскочити в нього. Ас потягнув за шнур, який метлявсь усередині кошеля. Пш-ш-ш! І велика кількість бульбашок вистрелила просто в отвір у повітряній кулі.
– Вона працює на бульбашковій енергії, – пояснив Ас. – Пан Мудрун винайшов її для мене. То що, готові вирушати?
– Так! – вигукнули дівчатка та Золотуня. Лелека знову відсалютував.
– Розв’язати вузли! – прокричав він і взявся розв’язувати другу шнурівку, вивільняючи повітряну кулю.
Кошіль злегка підстрибнув і повільно здійнявся вгору. Величні крила Аса ліниво рухалися вгору-вниз, коли він летів поруч із повітряною кулею, тримаючи в дзьобі мотузку. Золотуня з дівчатками дивилася згори на верхівки дерев. Унизу немовби розкинулося зелене, жовте та золоте море.
– Погляньте! Ми якраз минаємо Сяйливий водоспад, – вигукнула Золотуня, вказуючи на дивовижний потік.
Джесс поглянула вниз на блискуче синє сяйво посеред зелені.
– Ох, якби в мене був час зробити замальовку! Який же Ліс Дружби прекрасний!
Легким змахом крил Ас змінив напрямок руху повітряної кулі.
Попереду було велетенське дерево, що височіло понад іншими у всьому лісі.
– А он і Благодатне дерево! – сказала Золотуня. – Цікаво, чи вже добралася туди Моллі.
Лілі угледіла щось неприємне жовте посеред гілля Благодатного дерева. На вигляд то була наче брудна, замащена багном шерсть, і вона вже десь бачила це раніше…
– Бабайки! – скрикнула дівчинка.