Повітряні мандрівки Аса

Джесс повернулася до Лілі.

– Нам треба поспішати до Благодатного дерева та зупинити бабайок! – вигукнула вона.

І щойно сказала це, як дівчатка почули чийсь голосочок:

– Пробачте, будь ласка!

Дівчата озирнулися. Численна родина Шилохвостиків заполонила простір під їхніми ногами! Золотуня насупилася.

– Де Моллі? – запитала вона в мишей.

– От через це ми й прийшли до вас! Сказати, що не знаємо, де вона! – заплакала пані Шилохвостик, заламуючи крихітні лапки. – Ми не бачили її з обіду. Я так хвилююся за неї. Тепер тут небезпечно – поруч шугає відьма зі своїми посіпаками.

Лілі напружено думала. Що сталося тієї миті, коли Моллі подріботіла геть? Вуді казав, що в нього немає маленьких яблук…

– О ні! – скрикнула вона. – Мабуть, Моллі побігла до Благодатного дерева, щоб зібрати яблука для Вуді.

Джесс перелякано зойкнула.

– Але ж там бабайки!

Сімейство Шилохвостиків запищало в паніці.

– А що як бабайки схоплять її? – вигукнула пані Шилохвостик, і її вусики затремтіли. – Ой лишенько, ой лишенько! Моя бідолашка Моллі!

Джесс та Лілі стурбовано поглянули на Золотуню. Вона кивнула, неначе прочитала їхні думки.

– Ми знайдемо Моллі, пані Шилохвостик, – промовила Золотуня. – І живою-здоровою приведемо її додому, я обіцяю!

Золотуня схопила дівчат за руки й повела за собою через Сонячну долину.

– Я знаю коротку дорогу до Благодат­ного дерева, – сказала вона, – ходімо.

На іншому боці долини вони угледіли цибаня лелеку, вбраного в шолом пілота з емблемою, на якій було написано «Повітряні мандрівки Аса».

– Це Капітан Ас! – сказала Лілі. – Ми зустрічали його минулого разу, коли приходили до Лісу Дружби.

Золотуня швидко пояснила ситуацію Асові.

– Чи не підвезете нас до Благодатного дерева, Капітане?

– «Повітряні мандрівки Аса» до ваших послуг! – промовив лелека, салютуючи крилом. – За мною!

Всі поспішили до невеличкої галявини, вкритої травою. Посередині стояли дві дерев’яні лави.

Лілі всміхнулася.

– А це, мабуть, зала вильоту «Повітряних мандрівок Аса» – сказала вона.

Лелека стиха кашлянув.

– Кхм. Погляньте, будь ласка, нагору, юні леді…

Просто в повітрі понад деревами плавала яскрава повітряна куля, змайстрована з кольорових латочок.

– Оце так! – промовила Джесс. – Ми на ній полетимо?

Золотуня широко всміхнулася.

– О, так!

Ас відв’язав мотузку від кілочка в землі і потягнув за неї. Донизу опустився кошіль повітряної кулі, доволі низько, щоб дівчатка та киця могли вскочити в нього. Ас потягнув за шнур, який метлявсь усередині кошеля. Пш-ш-ш! І велика кількість бульбашок вистрелила просто в отвір у повітряній кулі.

– Вона працює на бульбашковій енергії, – пояснив Ас. – Пан Мудрун винайшов її для мене. То що, готові вирушати?

– Так! – вигукнули дівчатка та Золотуня. Лелека знову відсалютував.

– Розв’язати вузли! – прокричав він і взявся розв’язувати другу шнурівку, вивільняючи повітряну кулю.

Кошіль злегка підстрибнув і повільно здійнявся вгору. Величні крила Аса ліниво рухалися вгору-вниз, коли він летів поруч із повітряною кулею, тримаючи в дзьобі мотузку. Золотуня з дівчатками дивилася згори на верхівки дерев. Унизу немовби розкинулося зелене, жовте та золоте море.

– Погляньте! Ми якраз минаємо Сяйливий водоспад, – вигукнула Золотуня, вказуючи на дивовижний потік.

Джесс поглянула вниз на блискуче синє сяйво посеред зелені.

– Ох, якби в мене був час зробити замальовку! Який же Ліс Дружби прекрасний!

Легким змахом крил Ас змінив напрямок руху повітряної кулі.

Попереду було велетенське дерево, що височіло понад іншими у всьому лісі.

– А он і Благодатне дерево! – сказала Золотуня. – Цікаво, чи вже добралася туди Моллі.

Лілі угледіла щось неприємне жовте посеред гілля Благодатного дерева. На вигляд то була наче брудна, замащена багном шерсть, і вона вже десь бачила це раніше…

– Бабайки! – скрикнула дівчинка.