Чи можна балувати дітей?
Питання: «Чи можна балувати дітей?», необхідне для обговорення, оскільки багато рекомендацій з виховання дітей у сім’ї, що пропонуються батькам, викличуть у мам і тат заперечення. Батьки можуть почати вважати, що таким чином у них виросте розпещена дитина.
Приміром, можна почути таку думку: «Якщо дитина проситься на руки, то не потрібно її брати при кожному плачі. Інакше звикне до рук і взагалі не злізе потім». Чи таке міркування: «Якщо на кожен плач звертати увагу, то так і їздитиме на мені усе життя». Батьки, які думають таким чином, бояться, що в них виросте розпещена дитина. І вони приписують їй необґрунтовані звинувачення, наприклад, що вона капризує «із шкідливості».
Чи можна розпестити дітей до року?
Насправді, у перший рік життя причин для плачу в малюка багато. Навіть якщо його погодували, він може плакати, якщо не наївся. У малюка може заболіти животик і його можуть мучити гази. Також малюки можуть боятися різких і гучних звуків і прокидатися з плачем, а інші, навпаки, сплять міцно при гучних звуках і навіть просипають час годування.
Тому, якщо немовля плаче, це не означає, що він розпещена дитина. Немовля ніколи не плакатиме «із шкідливості», у нього мозок ще не настільки розвинений, щоб додуматися до таких хитрощів. І якщо немовля плаче, значить, на те є вагома причина, малюк потребує вашої допомоги, вашої уваги і не варто тут думати і гадати: чи можна брати дитину на руки, чи можна давати дитині соску або чи можна балувати дітей. Необхідно допомогти малюкові.
Взагалі, не варто дотримуватися якихось жорстких рамок у ставленні до своєї дитини. Не бійтеся, що ви виховаєте розпещену дитину, якщо будете чуйнішими до свого малюка. Таким чином, ви навчитеся краще розуміти його, і вам легше буде визначити причину його плачу. Адже, повторюся, немовля ніколи не плаче «із шкідливості», тільки тому, що нібито розпещена дитина.
Психологи і лікарі мають у розпорядженні дані, які свідчать, що діти, яким не давали плакати в перші декілька місяців, вчасно усуваючи причини плачу, виросли набагато спокійнішими і більш врівноваженими за тих дітей, яким давали «наплакатися уволю». Це зрозуміло, функції нервової системи малюка не влагоджені і від постійного плачу, переживання і тривоги починається невротизація малюка. Тому, якщо дитина годинами кричить у недбайливих батьків, то невідомо, чи виросте з неї розпещена дитина. Але невротик з неї виросте точно.
Тому виконуйте сумлінно такий важливий і почесний обов’язок у сім’ї, як догляд за дитиною в перший рік життя. Адже це найважливіший рік у розвитку дитини. Звичайно, жінка в сім’ї приділяє цьому більше уваги, оскільки перебуває в декретній відпустці. Але і чоловік у сім’ї, приходячи додому, може і повинен дружині допомогти і зайнятися малюком. Тим більше, що це корисно і малюкові і самому чоловікові і сприяє налагодженню особових зв’язків між ними. При ніжній турботі і правильному вихованні ваш малюк ніколи не стане розпещеною дитиною.
В якому віці можна розпестити дитину?
Але, все-таки, до якого віку батьки повинні бігти до дитини і в усьому їй догоджати? Адже розпещені діти – явище доволі часте. Деякі психологи вважають, що розпестити дитину не можна до восьми місяців. Але от після 8 місяців виникає небезпека виростити розпещену дитину. Дійсно, до кінця першого року закладається перша особова освіта в дитини і подальший розвиток особистості дитини залежатиме від вашого ставлення до запитів дитини.
Шкода батьків, які годинами не можуть укласти спати дитину або миряться, якщо малюк у гніві кидається іграшками і б’є дорослих, це, якраз, і є розпещена дитина і таку сім’ю складно назвати щасливою сім’єю. Є рамки поведінки, за які не можна дозволяти виходити дитині. Ви ж не сумніваючись присікаєте спробу малюка сунути руку в окріп або доторкнутися до праски. Також твердо ви повинні перешкоджати йому здійснювати вчинки, які суперечать моральним вимогам. Звичайно, вимоги до дитини мають бути співмірними віку. Звичайно, безглуздо чекати від однорічного малюка зразкової поведінки, але, деякі правила поведінки він вже здатен засвоїти в цьому віці.
Часто можна бачити, що мами і бабусі лише погрожують дитині пальцем або, взагалі, не роблять нічого, коли вона кидає пісок в очі іншому малюкові, що сидить поруч. Чи, навпаки, починають сваритися, якщо він загрався і написав у штанці.
Оптимальним способом вплинути на дитину має стати строге поняття не «можна», але воно дієве тільки в тому випадку, якщо оточення одностайно оцінює вчинки дитини. Адже не можна забувати, що дитину виховує не одна людина, а уся атмосфера взаємин, що оточує її.
На жаль, для деяких батьків повний послух – ідеальне виховання для дитини. Але, як правило, такі діти ростуть безініціативними. Інша крайність – це настільки сильна вседозволеність, що вона переростає в егоїзм. Це верх розпещеності дитини. Тому можна побажати батькам уникнути обох крайнощів. Для цього, вже на першому році життя дитини, мама і тато повинні уявляти собі потреби і можливості дитини і ростити і виховувати її в атмосфері сімейного щастя, а не постійних конфліктів у сім’ї.
Автор: Наталя Дейнека