Каєтан був дійсно злий. Усі кабінки в туалеті були зайняті, до того ж з однієї з них долинав голос старшокласника Адамуса. І це при тому, що Адамус не має права заходити в туалети на першому поверсі, бо вони призначені для молодших класів, а для старших є туалети на вищих поверхах. Ну що ж, доведеться йти в отой, що на іншому кінці коридору. О ні! Туди мчить банда з підготовчого класу. Що робити? А якщо налякати Адамуса тим, що він покличе вчителя? Може, тоді цей хлопець вийде? Гм… А якщо Адамус намне йому чуба? Краще потерпіти… От тільки Каєтан більше терпіти не міг! Йому негайно треба було в туалет.
Що ж, двічі не помирати, а ризик – то шляхетна справа.
– Адамусе, виходь! Це наш туалет! – вигукнув він, стукаючи кулаком у двері вбиральні.
За дверима він виразно почув якийсь голос. Але це був голос не Адамуса.
– Ходімо звідси. Бо ще малючок наробить собі в штанці.
Каєтан, звісно, не малючок і вже давно в штанці нічого не робить. Але він звернув увагу не на слова, а на голос. Перш ніж він почав стукати, він був переконаний, що у вбиральні – Адамус, але цей голос був явно дівчачий!
– Гм-м-м, – пробурмотів хтось. – Добре…
Щось зашаруділо за дверима, а потім двері відчинилися. Каєтан дуже здивувався. Усередині був дійсно Адамус, але поруч з ним була старшокласниця Агата!
– Чого це ти такий нетерплячий? – запитала вона.
Каєтан мужньо зробив крок уперед.
– А що таке? – гордовито запитав він.
– Бо Адамус, може, хотів мене поцілувати, а ти завадив! – заявила Агата.
Поцілувати? Але хіба це роблять у туалеті? Чи вони подуріли?
Однак Каєтан не мав зараз часу на роздуми. Він сміливо протиснувся між старшачками і, зачиняючи двері, попередив:
– Забирайтеся-но звідси! Бо я зараз зроблю вам тут калюжу!
Агата й Адамус, хихикаючи, вийшли.
– Тільки вчителям анічичирк! – попередив Адамус. – Бо я тобі чуба намну!
Свого чуба Каєтану було шкода, тому він нічого не розповів пані Полянці, але він про все розказав Каролю. Толек також це слухав. Звісно, він корчив при цьому дурнуваті міни і щомиті вставляв «гидота» або «гірше не буває». А тоді Кароль зізнався, що він також бачив, як Адамус цьомкнув Агату в гардеробі.
– Цікаво, що воно за поцілунки, – замислився Кароль.
– Моя мама каже, що від поцілунків з’являються прищі, – повідомив Толек.
– Справді? – Каєтана це здивувало.
Він одразу торкнувся своїх щік. Хотів перевірити, чи немає в нього часом прищів, адже він часто цілує і тата, і маму. І навіть бабусю! Та щоки Каєтана були напрочуд гладенькими.
– Твоя мама нічого не тямить у цілуванні, – відказав він. – У моєї бабусі немає прищів, хоча вона завжди цілує мене і Майку.
– І що з того? – Толек знизав плечима. – Тут ідеться не про таке цілування! А про таке, як у кіно…
Кароль тим часом скорчив міну, яка ідеально виражала його сумніви.
– А мій тато цілує маму, як у кіно, і в нього немає прищів, – заявив він.
– Ну ти й дурник, – махнув рукою Толек. – Це тому, що вони чоловік і дружина.
– Сам ти дурник, – обурено огризнувся Кароль. – Та ти не маєш ані найменшого уявлення про поцілунки, а щось мелеш.
– Якраз я поняття маю! – обурився Толек.
– Маєш? А ти цілував когось, як у кіно?
– Так!
– То чому в тебе немає прищів?
Кароль завжди ставив влучні запитання. Він би міг стати детективом, бо вони також ставлять влучні запитання і, таким чином, можуть запроторити бандитів до в’язниці. На жаль, Толек навіть не думав відповідати. Він тільки скорчив ображену міну і, мабуть, навіть хотів ударити Кароля, але стримався.
– Ти не мій друг, і я не зобов’язаний тобі нічого розповідати, – крізь зуби процідив він. – Я знаю про поцілунки дуже багато, і мама знає дуже багато, а твоя мама – знається тільки на пончиках!
Мама Кароля має невелику кондитерську «Під вишенькою». Там вона продає тістечка і смачнюще морозиво.
А от Толекова мама не працює. Толек каже, що вона не повинна працювати, бо в нього багатий тато. Каєтан іноді теж хотів би мати багатого тата, бо тоді б його мамі не треба було працювати і вона могла б собі просто полежати в ліжку, скільки б їй захотілося. Тоді вона б не говорила так часто: «Я падаю від утоми». Хоча одного разу вона сказала, що насправді без роботи їй було б нудно… Ой, Каєтан не дав би їй нудьгувати. Він би точно вигадав якісь забави. Але щодо кондитерської мами Кароля, то там – найкращі торти і морозиво в місті, і всі це чудово знають! Тому зауваження Толека про маму Кароля було недоречне. Звісно, мама Кароля знається на пончиках.
Тому Кароль і сказав Толеку:
– Бе-бе-бе.
– Ой, які ви – гірше не буває! – крикнув Толек. – Йолопи! Нічого ви не знаєте! – відтак він розвернувся і пішов геть.
Каєтан здивовано подивився на Кароля, знизав плечима і сказав:
– Хай собі йде.
– А знаєш, може, він і має рацію з тими прищами. Мабуть, це він говорив про тинейджерів. – Кароль використав слово, яке тільки недавно почув. – Ну, знаєш, про старшокласників і тих, хто вчиться на другому поверсі. – (На другому поверсі навчалися старші класи.) – Ти бачив Адамуса? Він увесь у прищах.
Каєтан погодився – щось у цьому є. В Агати також були прищі. Вони стали пильніше спостерігати за старшими учнями. Напевне, всі вони добре знають, що таке поцілунки. Несподівано виявилося, що прищі – усюди. І як вони раніше не звернули на це уваги?
– Ти вважаєш, що поцілунки, як у кіно, – це добре? – запитав Кароль.
– Мабуть, так. Інакше вони б цього не робили, – зауважив Каєтан.
– Цікаво, а ці прищі завжди з’являються чи тільки тоді, коли поцілунок – як у кіно…
– Мабуть, тільки коли, як у кіно. Ти бачив Людвіка? Він старшокласник і точно когось цілував, але не має ані прищика. Мабуть, то було не так, як у кіно.
Кароль замислився, а тоді зізнався:
– Я б хотів поцілувати Елізу.
Еліза ходить у четвертий клас і має довге чорне волосся. Каєтан із розумінням кивнув. Еліза була дуже гарненька дівчинка.
– Якщо ти її поцілуєш, то в тебе вискочить величезний прищ!
– Було б чудово, – замріявся Кароль.
– Ну, звісно! Такий прищ ти міг би назвати її іменем. Я б точно так зробив. Якби я поцілував якусь красиву дівчинку, то кожен новий прищ я б називав її іменем.
Кароль сказав, що він теж би так зробив. На жаль, поки що ні Каєтан, ні Кароль не мали ані найменшого уявлення про те, яку дівчинку вони могли б поцілувати. Еліза з четвертого класу була точно занадто доросла.
Кароль подумав, що замість цілування можна малювати. Наприклад, портрети з прищами. Коли після уроків вони залишилися в групі продовженого дня, то створили велику галерею портретів. У всіх людей, зображених на портретах, були величезні прищі: у лицарів, ніндзя, дам і королів. Прищі були навіть у Лорда Вейдера.
Каєтан не очікував, що вдома тема прищів повернеться. Насправді він уже встиг про них забути. Повернувшись зі школи, він пішов з мамою до продуктової крамниці. Там вони зустріли маму Толека. Та скаржилася на жахливі апельсини. Вона сказала, що це тільки в нас дозволяють продаж такого непотребу, а от у Німеччині таке й уявити було б важко. Мама зауважила, що цитрусові не такі вже й погані, але пані Емілія наполягала на своєму. Їй дійсно важко догодити. Добре, що мамі апельсини сподобалися і вона купила аж два кілограми. Ось так Каєтан задоволено повертався з крамниці й думав тільки про те, що скоро буде разом із татом витискати сік зі свіжих фруктів.
Коли мама і Каєтан зайшли до квартири, то побачили тата, який стояв біля дверей дитячої. Він якось кумедно нахилився і, здавалося, розмовляв із ручкою на дверях:
– Ну, відчини, Майко! Я не подумав.
– Відчепися! – крикнула Майка з-за стіни.
– Майко! Ну, ти ж красива. Зараз до тебе прийде Габріель. Він навіть не помітить! – тато переконував дуже лагідним голосом.
– Але ж ти помітив! – вигукнула Майка.
– Що відбувається? – запитала мама.
Тато зітхнув.
– Я припустився жахливої помилки. Я подумав, що її вкусив комар, а то був прищ.
Прищ?! Каєтан втратив дар мови. То Майку хтось поцілував?
Мама смішно закотила очі.
– Тобто в нас проблемка, – сказала вона. – І довго ти так стоїш під дверима?
– Хвилин десять. Вона не хоче відчиняти.
Постукала мама.
– Майко, це мама. Впусти мене.
– Не хочу.
– Покажи той прищ. Я впевнена, що там точно нічого не видно.
– Тато помітив.
– Майко, у твоєму віці прищі є в кожного.
Атож, подумав Каєтан. Вони ж усі цілують одне одного, але щоб Майка?.. Його сестра?.. Каєтана це зачепило. Досі він вважав, що незнайомці не мають права торкатися Майки. Її могли б цілувати мама, тато, бабуся, дідусь чи тітка Богуся… і, звісно, він. Але щоб якісь хлопці? Недобре виходить. ..Із ким це Майка домовилася зустрітися? З якимсь Габріелем? А це ще хто? Хай Майка краще не виходить з кімнати. Коли прийде цей Габріель, то він його точно вижене. Може, тоді Майка дозволить пограти на її комп’ютері?
– Та всі відчепіться від мене!
– То що я маю сказати, коли до тебе прийде приятель?
– Що хочеш, те й кажи.
– Майко, – продовжувала мама. – Не будь дитиною. Ти ж не хочеш провести в кімнаті решту дня? У мене є ідеальний тональний крем-коректор. Зараз намажеш – нічого не буде видно. Ну і, крім цього, це ж кімната ще й Каєтана, – додала вона вже менш мирно.
– От-от! Ще й Каєтана! У мене немає навіть крихти приватності. Обміняю прищ на приватність!
Цього разу Каєтану зовсім стало весело.
– Можеш не відчиняти! – запевнив він Майку.
Тато махнув рукою. Він випростав плечі і сказав мамі:
– Це вже смішно! Якщо хоче сидіти, нехай собі сидить. Давай відчепимося від неї. Хлопець дасть собі раду і без Майки. Здається, на цій вечірці буде Сабіна, – кажучи про Сабіну, він підсунувся ближче до дверей і злегка підвищив голос…
Зауваження про подружку, мабуть, зачепило Майку. З-за дверей почувся стукіт. Це означало, що Майка звідкись злазить.
За мить ручка заворушилася і двері тихо відчинилися. Майка крізь шпарину запитала:
– А що то за тональний крем-коректор?
– Чудовий. Ідеально маскує, – переконувала мама.
Двері відчинилися.
– Встигнеш, поки не прийшов Оркан? – запитала Майка.
Оркан? Той самий Оркан? Найкращий гравець серед юнаків з волейболу? Каєтан від подиву роззявив рота. Оркану шістнадцять років. Усі ним захоплюються. Він навіть був на телебаченні. Тоді директорка хвалилася, що Оркан – випускник їхньої школи. Колись Каєтан чув, як старші дівчатка говорили, що він дуже вродливий…
Каєтан подумав, що якщо в Майки прищі від зустрічей з Орканом, то він не буде через це гніватися. Він, навпаки, міг би хвалитися в школі, що Оркан – його приятель… бо Майка, можливо, його з ним познайомила б…
Цієї миті задзвонив домофон. Майка в паніці вскочила у ванну. Тато відчинив. Каєтан зачаровано дивився на майстра спорту.
– Може, зайдеш до кімнати? – запропонувала мама. – Майка буде готова за мить.
Оркан подякував.
– Ні, я не заважатиму. Я почекаю в передпокої.
– Тобі доведеться трохи довше почекати, бо Майка замальовує прищ, – повідомив Каєтан і змовницьки підморгнув.
Цієї миті з ванної залунав лютий крик:
– Що?! Ну, почекай, малявко, ось я зараз вийду!
Каєтан не розумів, чому Майка так рознервувалася.
Це ж, мабуть, добре, якщо Оркан знатиме, що його поцілунки – це як у кіно. Тому він подивився на Оркана, ніби запитуючи: «Ти ж розумієш, що я маю на увазі?» Оркан посміхнувся. Мама підійшла до Каєтана і прошепотіла йому на вухо:
– Кайтусю, ми не розповідаємо направо і наліво про прищі.
Каєтан хотів запитати чому, але саме тоді Майка вийшла з ванної. У неї були модні штани і блискучі губи. Мабуть, вона навіть підфарбувала вії, бо її очі були виразніші. Побачивши Майку, Оркан завмер.
– Нічого собі! – зітхнув він у захваті. – Ти чудово виглядаєш.
Майка й справді виглядала пречудово.
– Дякую! – муркнула вона.
І Майка геть забула стерти Каєтана з лиця землі.
– Бувайте, – попрощалася вона, махаючи рукою батькам, а Каєтану люб’язно запропонувала: – Якщо хочеш, можеш увімкнути мій комп.
Каєтан аж підскочив. Як же він любить Майку!
– Гарного вечора, – сказав тато. – Й оберігай нашу принцесу, хлопче.
– Звісно! – запевнив Оркан. – Я дбатиму про Майку, як про власний м’яч! До побачення!
Вони саме збиралися вийти, коли Каєтан сміливо запитав:
– А я зможу сказати хлопцям, що я тебе знаю?
Оркан розсміявся.
– Звісно. Скажи їм, що ми – хороші друзі.
У Каєтана від щастя запаморочилося в голові. Всі будуть йому заздрити!.. Ой, тільки чи вони йому повірять?.. Хай там як, але тепер він про це не думатиме.
– Оркане, ходімо… – поквапила свого друга Майка.
– Вже лечу! – відповів він.
У дверях він ще зробив крок назад і прошепотів до Каєтана:
– У тебе класна сестра!
Атож. Каєтан знав це. У нього найкрутезніша сестра на світі.