Як змусити дитину вчитися

Можливо, ваш син, або дочка, з’їхав вниз по навчанню, і ви не знаєте, як змусити дитину вчитися, то, можливо, ця стаття допоможе вам зрозуміти як зацікавити дитину до навчання. Спершу, спробуємо поставити себе на місце дитини. Тому що самі ми виросли і не пам’ятаємо, яке це, осягати науку в ранньому дитинстві. Мало хто з нас пам’ятає усі подробиці нашого навчання читанню і письму.

Отже, ми займаємося з дитиною, намагаємося змусити її читати, а їй, замість цього, хочеться погуляти. Ми примушуємо її писати, а вона хоче пограти в машинки. Ми хочемо, щоб вона навчилася рахувати, а вона хоче дивитися телевізор. Тобто ми повинні погодитися, що навчання для дитини – заняття не цікаве, як колись воно нецікавим було і для самих нас.

Далі, якщо ми посадили дитину писати букви, то давайте постежимо за нею. Вона напружена. Причому напружена не лише рука, а усе тіло. Вона допомагає собі писати і ногами, і тулубом і багато дітей навіть висовують язик при цьому. М’язи тіла повністю скуті. На підставі цих спостережень можна дійти висновку, що навчання із самого початку вимагає від школяра докладання величезних зусиль і це факт. Те, що здається нам, дорослим, легким і звичним заняттям, для дитини – велика і серйозна робота, з якою не так просто впоратися. І якщо ми хочемо зрозуміти, як змусити дитину вчитися, то з цим фактом потрібно погодитися і враховувати його.

Як зацікавити дитину до навчання?

Тепер давайте подумаємо, якщо дитині це не цікаво і якщо навчання для неї таке важке, як зацікавити дитину до навчання всупереч її власним бажанням? У нашому суспільстві поширені три види мотивацій, які, на думку більшості дорослих, служать для дітей хорошим стимулом до навчання. Давайте розглянемо кожну з них і спробуємо зрозуміти, чи дійсно вони такі ефективні?

Чому «загальноприйняті» методи мотивації не викликають у дитини інтересу до навчання?

Перший вид мотивацій – це, так звана, мотивація на перспективу. Полягає вона в тому, щоб дитина, вже прийшовши в школу, знала, навіщо їй вчитися і як це їй згодиться в житті. Тобто батьки їй розповідають про те, що треба вчитися, щоб здобути спеціальність, коли виростеш, піти працювати, бути корисним країні і допомагати своїм мамі і татові, коли вони постаріють. Знання цих речей і має стати для дитини стимулюючим фактором, з погляду батьків.

Здавалося б, це цілком логічно. І інформація про усі блага, які провіщають їй успішне навчання і престижна робота зберігається в її голові, дитина пам’ятає і може сама розповісти про неї. Але, згідно з дослідженнями психологів, у такому віці подібна мотивація на перспективу ніяк не може вплинути на дитину. Для неї ці знання абстрактні і вони не здатні вплинути на її вчинки.

Щоб зрозуміти це, давайте згадаємо, коли дитина захворіла і їй треба випити гіркі ліки або провести якусь болісну процедуру, як вона реагує? Вона відмовляється від цього і всіляко чинить опір, хоча знає, що така процедура вилікує її і поставить на ноги і що шкоди від неї не буде, треба тільки трохи потерпіти. Дорослий так і зробить, перетерпить навіть якщо боїться, бо знає, що процедура потрібна. А дитина не має наміру терпіти і дуже сильно чинить опір, хоча теж знає, що вона потрібна. Отже, стає зрозумілим, що мотивація на перспективу в такому віці не ефективна, попри те, що вона дуже поширена.

Другий тип мотивації, який багато батьків беруть на озброєння, коли не знають, як зацікавити дитину до навчання, це, так звана, пізнавальна мотивація. Тобто, з цього погляду дитині має бути цікаво знати, як жили наші предки в минулому, які особливості є в рідної мови, які властивості мають числа, з чого складається повітря і т. ін. Загалом, у дитині має прокинутися жадання пізнання.

Цей тип мотивації трохи ближчий до правди, але і він малоефективний. Якщо раніше, коли не було ні телебачення, ні Інтернету, та і самі цікаві книги були рідкістю, то дитині і справді, могло бути усе це цікаво, і вона могла сидіти на уроці і з цікавістю слухати учителя, адже багатьох речей діти, дійсно, не знали раніше. Але в сучасних дітей, які йдуть у школу, запас знань вже набагато більший, ніж раніше. І виходить так, що майже про усі речі, які учитель розповідає, діти, в якомусь об’ємі, вже чули раніше. Чи чули по телевізору, або розповідали батьки, або знають з комп’ютера (Інтернету), або прочитали в дитячих енциклопедіях, які їм купують батьки і яких зараз дуже багато, практично будь-якої тематики.

Тому діти зараз хоч щось приблизно, але чули і про Сонячну систему і про життя наших предків і про пам’ятки в різних країнах і багато інших цікавих речей, про які розповідають у школі. Тобто цікаві речі вони трохи знають. І залишається дізнатися їм менш цікаві речі – таблицю множення, нудні математичні закони, правила мови. Звісно, такі речі не надто захоплюють дитину.

І, нарешті, третій мотив про те, як зацікавити дитину до навчання, полягає в тому, що учень, який успішно навчається, знаходить підтримку і схвалення оточення. Тобто школяр буде прагнути отримувати гарні оцінки, щоб викликати позитивне ставлення оточення. Швидше за все, такий мотив з’явився ще в ті далекі часи, коли середня освіта ще не була обов’язковою, і навчання в школах проходили не усі. Але для сучасних дітей вчитися в школі – це процес природний. І давно в минулому залишилися ті часи, коли потрапити в школу, і здобути освіту було справою важкою. Коли настає час дитині йти в дитячий садок, то часто важко потрапити в садок. А в середню школу – будь ласка, немає жодних проблем.

Отже, дорогі батьки, ми розібрали, що загальноприйняті стимули, які нібито допомагають дитині вчитися, насправді малоефективні. Але як змусити дитину вчитися і чим їй у цьому зможуть допомогти батьки? Передусім, слід оцінити, як ставиться до навчання сама дитина, що являє для неї процес навчання, знайти вірні шляхи і показати їй правильний напрям. Далі дитина впорається і сама, але зорієнтувати її треба нам, шановні батьки.

Як діяти, щоб викликати в дитини інтерес до навчання?

Спершу, треба утямити, що головне в школі – це не оцінки, а отримання знань і умінь, яких дитина ще не має. Але багато дітей думають навпаки і намагаються отримати гарні оцінки, щоб то не було, при цьому не намагаючись здобути необхідних знань для цього. У такому випадку необхідно пояснити це дитині, а вона вже самостійно, або з вашою допомогою, має з’ясувати, що вона уміє, а що ні. Дитина має усвідомити, що вона знає, а чого – ні. І дізнатися це їй допоможуть книги, учитель, і батьки. Дуже важливо, щоб дитина не боялася невдач і не соромилася, якщо в неї щось не виходить. Треба пояснити їй, що в цьому випадку вона має звернутися за допомогою до учителя або до батьків, адже учитель у школі, у першу чергу, для того, щоб учити.

Якщо дитина приносить додому погані оцінки, то зрозуміти як зацікавити дитину до навчання допоможуть декілька простих правил:

  1. Не треба постійно сварити школяра, соромити його за погані оцінки, інакше він може відчути себе нелюбимою дитиною в сім’ї. А самі по собі погані оцінки – це вже хороше покарання для нього.
  2. Дізнайтеся, через що дитина отримала оцінку, яка її і вас не влаштовує, щоб було зрозуміло, над чим працювати. Адже самостійно дитина не може зрозуміти, чому поставлена погана для неї оцінка. Через почерк або граматичні помилки, а, можливо через бруд у зошиті? Чи через погану поведінку або через те, що забула зошит вдома і писала на аркуші. Учитель, частенько, цього теж не пояснює.
  3. Розбираючи помилки, не принижуйте школяра. На помилки вказуйте стримано, приміром: «Тут у тебе вийшло погано написати, букви криві і сповзли вниз, напевно. А ось тут добре вийшло, видно, що старався».
  4. Якщо в дитини вийшло те, що не виходило раніше, то обов’язково похваліть її за це. При цьому, якщо ви бачите, що дитина доклала великих зусиль принести з предмету, за яким у неї завжди були незадовільні оцінки, не дванадцятку, а шістку, то зумійте порадіти і їй, підбадьорте дитину. Хваліть дитину також за кожен успіх, навіть за найменш значний. А до розбору невдач переходьте тільки після похвали і намічайте, як можна їх уникнути надалі.
  5. Ставте перед дитиною посильні їй завдання. Не варто вимагати від неї занадто багато чого, наприклад, щоб вона вирішила додатково 10 прикладів з математики і без помилок і написала їх красивим почерком.

І наприкінці, шановні батьки, слід зауважити, що будь-які відхилення в психічному розвитку дітей дошкільників пов’язані з якимись особливостями сім’ї, від поведінки батька і матері. Адже роль матері в сім’ї величезна і також важко переоцінити роль батька у вихованні дитини. Тому, шановні дорослі, для того, щоб змінити поведінку дитини, спочатку змініть власну.

Автор: Валентина Стригун