Сміливцям завжди таланить! Не вірите? Зараз я вам доведу.
Якось я неквапом простував лісом, коли це на лісовій галявині угледів дике поросятко. Воно дріботіло у своїх поросячих справах, весело похрокуючи. За ним, наче прив’язана, чимчикувала опасиста дика свиня. Ви ж знаєте, я страх як люблю полювання і тому не міг проминути такої нагоди. Я прицілився і вистрелив у свинячу родину, але якимось дивом не влучив.
Порося верескнуло і чкурнуло чимдуж у хащі, чи то пак накивало ратичками. А свиня наче прикипіла до місця. Я аж рота роззявив: оце так хоробра тварина! І рушив до неї, аби познайомитися із таким відважним звіром і висловити своє захоплення. Коли зирк – он де притичина!
Насправді свиня була підсліпувата. Вона дибала, тільки вхопившись за хвіст свого паця, яке гідно виконувало свій синівський обов’язок. Моя куля пролетіла між ними і відірвала поводок, себто хвостик. Свиня й досі тримала закручений бубличком хвостик у зубах. Вона гадала, що маленьке поросятко на хвильку спинилося.
Тоді я вхопився за той хвостик й урочисто опровадив свиню додому.