На буксирі в кита

Одного разу заманулося мені побачити Північну Америку. Чом би й ні? Сказано – зроблено, отож я сів на перший-ліпший корабель і поплив.

Ось уже на обрії забовваніла крайка землі. Аж тут як торохне! Що воно за притичина? Певно, судно наскочило на підводну скелю і його добряче трусонуло.

Поштовх від зіткнення був такий сильний, що мене аж підкинуло догори. А позаяк я сидів у себе в каюті, мою голову від удару об стелю вгатило в шлунок. Я насилу видобув її звідти, хоча ви знаєте, які в мене міцні м’язи.

Матрос-вартовий, котрий сидів на найвищій щоглі і вдивлявся в далечінь, од поштовху відлетів аж на три милі, перш ніж шубовснути у воду.

Та тут де не взявся дикий гусак. Матрос на льоту вчепився в його пір’я і так повільно спустився. Відтак він вправно видряпався на спину птаха й наздогнав корабель. І це попри те, що гусак обурено ґелґотав, намагаючись скинути безквиткового пасажира!

Тільки-но ми підібрали матроса, аж гульк – спливає над водою гора не гора, а велетенський кит, вивергаючи фонтан води. Он воно що! Кит було задрімав, коли на нього наскочив корабель і розбуркав. Несподіване пробудження, ясна річ, роздраконило велета. Випірнувши, він ухопив пащекою наш якір і, наче на буксирі, поволік судно у відкрите море.

Хоч ґвалт кричи – нема порятунку! Добряче нас попокидало хвилями, і не знаю, де б ми опинилися, якби не щасливий випадок. Якірний ланцюг не витримав – хрусь! – і навпіл. Отакечки ми, врешті-решт, і виплуталися.

Півроку по тому ми поверталися з Північної Америки і надибали того самого кита. Він був мертвий і погойдувався на хвилях догори дриґом. А як він був завбільшки з острівець, ми відрубали йому голову, щоб забрати з собою. Лишень уявіть наше здивування, коли ми знайшли в нього в пащеці якір та сорок сажнів якірного ланцюга, що весь умістився в дуплі хворого зуба!

Стривайте, я ж вам не розповів про ще одну халепу. Коли розлючений кит почав шарпати наш корабель, то вибив хвостом гігантську пробоїну в кормі, крізь яку шалено ринула вода. Я, певна річ, перший виявив цю діру і порятував корабель од неминучої загибелі. Спитаєте, як? У найвинахідливіший спосіб: затулив діру в кормі, так би мовити, своєю кормою, за яку мене боляче вщипнув рак. Та то дрібні прикрощі!