Король розгнівався не на жарт. Він велів негайно піймати сміливця і покарати. За пів години хлопчиська розшукали, схопили й кинули до в’язниці. Король особисто замкнув підземелля на ключ і нікого туди не пускав.
– Кролику мій, дай хоч одним оком поглянути, у кого це наша донька закохалася? – просила Королева, але Король був непохитний.
– Ні! Суворі заходи безпеки! А ключ я заховав так, що тепер сам не можу знайти.
– Ви що, його ув’язнили? – просунула Принцеса голову у двері.
– Не твоє діло! – вигукнув Король.
– Але це геть не за етикетом, Ваша Татусевосте! Я протестую!
– Мовчати! Набралася в Етикетуса! – відрізав Король. – Так, я відіслав твого дружка на перевиховання. Нехай посидить, подумає про життя. А то бач який нахаба! І ти ще та, знайшла в кого закохуватися – самі кістки та шкіра! І думати про нього забудь! І взагалі, зачини двері з того боку! Ми вирішуємо питання державної ваги.
Із прикрощів Принцеса штовхнула двері так, що посипалася штукатурка. Вона надумала була розревітися, але вирішила залишити це на крайній випадок. І стала чекати ночі.
Коли в замку всі поснули, Принцеса тихенько вилізла з-під ковдри, відшукала серед своїх іграшок великий магніт і прив’язала його до довгої жердини, якою покоївка розсовувала фіранки. Потім вона обережно прокралася до дверей батьківської спальні та спроквола прочинила їх.
Король хропів так, що тремтіла стеля й у такт дзвеніли кришталеві прикраси на люстрі. Поруч спокійно спала Королева з пов’язкою на очах і затичками у вухах.
Принцеса просунула магніт до камзола Короля. З кишені виповзло кілька скріпок, п’ятдесят копійок, болтик з гайкою та найголовніше – ключ від підземелля! Принцеса швиденько відліпила ключ від магніту й побігла довгим підземним ходом рятувати принца.
На дубових дверях в’язниці висів замок. Принцеса встромила ключ у замкову щілину і спробувала його відчинити. Але ключ не прокручувався. Вона намагалася просунути ключ іншим боком, але теж безуспішно – замок ніяк не відмикався.
«Це не той ключ, – здогадалася Принцеса. – Але, напевно, теж дуже цінний, якщо Король носить його в кишені камзола». І вона почала подумки перебирати все найважливіше, що міг замикати Король: вхід у замок, коробочку з рибальським начинням, підвал з огірковим варенням, сервант на кухні, сейф… Звичайно ж, сейф! А в сейфі – ключ від підземелля!
І Принцеса навшпиньках побігла в кабінет Короля, де за портретом прадідуся була схована пляма на шпалерах, а за плямою – сейф. І цього разу ключ допасував до замка.
Король давно не зберігав у сейфі нічого цінного, крім старої коробки з-під печива зі своїми дитячими солдатиками. Принцеса обнишпорила всю коробку, але ключа від підземелля там не було. Зате вона знайшла свою чарівну паличку. Після того як Врушці Пу довелося відчаклувати замок із пряникового будиночка, Король вирішив, що до повноліття Принцеси чарівній паличці надійніше лежати в сейфі.
Принцеса не вагалася ні хвилини. Вона схопила паличку і знову поквапилася до дубових дверей в’язниці.