Вхід до палацу прикрашали повітряні кульки. Уздовж червоної доріжки, що вела до ліжка зі сплячою Принцесою, урочисто вишикувалася варта в парадній формі. На дахах, деревах і стінах муру навколо палацу сиділи сотні охочих до видовищ та пліток містян. А на всю висоту вежі красувався плакат із привітаннями принца-переможця. До церемонії цілування залишалися лічені хвилини.
Аж от на алеї королівського парку з’явилася карета Сулеймана Макаровича Жаборіза-молодшого. Кухарки тут же взялися обсипати її шлях пелюстками троянд. А трубачі гучно заграли марш Мендельсона.
– Інший репертуарчик не могли підібрати?.. – поскаржився Король.
Карета зупинилася точнісінько перед ґанком палацу. На сходи опустився пандус, і принц Жаборіз-молодший ступив шинами свого електровізочка на червону доріжку. Паж подав принцові свіжу сигару й букет троянд, щоб той подарував їх Королеві. Але Сулейман Макарович не розгледів і вручив букет камердинерові.
Камердинер зблід. Король почервонів. А Королева жваво затріпотіла віялом. Назрівав міжнародний скандал, тож Головний Радник швиденько розпорядився запускати феєрверки.
Бахкало препишно. Останні заощадження Короля майже пів години згоряли в небі вогняними квітами. У цей час гостям подавали заварні тістечка, а перед палацом дресировані свинки каталися на велосипедах навколо фонтану з лимонадом.
Принц ледь витримав влаштовану на його честь церемонію. Він щомиті перевіряв, чи не вкрали в тисняві його новенький айфон і нервово пихтів сигарою – Сулейманові Макаровичу не терпілося взятися до діла й поцілувати Принцесу.
Нарешті святкова програма завершилася. Натовп гостей на чолі з винуватцем урочистостей посунув до тронної зали. Перед огороджувальною стрічкою навколо ліжка з Принцесою всі зупинилися. Далі рушив лише старезний принц Сулейман-молодший.
Принцеса спала, закутана з головою в ковдру, її тьмяно освітлювали два ряди свічок. В їхньому світлі здавалося, що за ніч Принцеса істотно підросла й тепер ледь поміщалася у своєму ліжечку з апельсинового дерева.
Принц Жаборіз зупинився трохи віддалік і замилувався Принцесою.
– Яке янголятко… – прошепотів він.
А потім добре висякав носа, протер товстезні лінзи окулярів, причесав густі брови. І на найменшій передачі повільно рушив до ліжка.
Принцеса перевернулася на інший бік і захропіла. До принца долинув часниковий запах її подиху. І що ближче він наближався, то міцнішав запах.
Сулейман Макарович востаннє затягнувся і сховав сигару до кишені. А звідти дістав освіжувач подиху та бризнув собі до рота. Ще й кілька разів навколо Принцеси. Він зняв окуляри, заплющив очі та схилився над її обличчям, витягуючи губи для поцілунку.
Аж раптом Принцеса позіхнула й випустила із себе свіжу часникову хмаринку. У принца аж сльози бризнули з короткозорих очей.
– Даруйте, Ваша Величносте! Але за таких умов я не можу її поцілувати! – згидився принц Сулейман.
– От халепа! – ледь стримуючись, зрадів Король. – Ну, не можете, то й не можете. З ким не буває!
– Зі мною – не буває! – раптом заревіла королева Ковбасюків і Ковалівки. – Сулейманович, хіба ж ти не бачиш, як тебе дурять! Я їх зразу розкусила! Принцеса в них фальшива! І не спить!
Вона кинулася до Принцесиного ліжка. Варта намагалася зупинити нахабу, але не встигла. Ковбасюкова королева зісмикнула з Принцеси ковдру. І на огляд загалові постав Слюсар-Волоцюга в широченних картатих трусах.
– Зрада! – пропищав принц Жаборіз і тицьнув у Слюсаря електрошокером. Але не розгледів і закоротив замість нього королеву.
– Зрада! – підхопила решта принців.
З піхов випорснули шпаги. Так би з Короля та Головного Радника і зробили б по друшляку.
Коли зненацька кулею злетіла з голови королівська корона. І поцілила одному з принців-нападників прямісінько в око. Він спробував відповісти Королю випадом справа, але шпагу враз потягло в інший бік і принц ледь не проколов свого ж завгоспа.
– Магнітні бурі! Лягай! – першим здогадався Головний Радник.
Вони з Королем попадали на підлогу, Королева застрибнула в шафу. І вчасно. Над троном пролетіла чиясь бритва. У повітрі засвистіли шпаги, брошки, монети, каструлі, шпиці, канделябри та інші металеві предмети.
Магнітна буря тривала недовго. Але встигла поштрикати в тронній залі нові шпалери і портрети всіх предків Короля, які померли задовго до цього.
На щастя, нікого з живих серйозно не поранило. Хтось забив колінце, коли падав. Принцюня порвав плащ. А Сулейман Макарович розбив окуляри.
– А-а-а! – зненацька заволала десь поблизу справжня Принцеса.
Король стрімко кинувся до потаємної кімнати, звідки Принцеса в шпаринку спостерігала за тим, як її цілуватиме принц Жаборіз. Але Принцеси там уже не було. На підлозі лежала її корона. І нестерпно смерділо часником…