Король, Королева, Принцеса, Головний Радник, Врушка Пу, пан суддя, Слюсар-Волоцюга, Альберт, Роберт, крокодил, Принцюня, дракон, Сулейман Макарович Жаборіз-молодший із сигарою, його паж, інші принци та всі-всі протестувальники попрямували до Шахер-Банку.
Двері були зачинені на величезний, мов трактор, замок. А на дверях висіла табличка з червоними літерами.
– Переоблік… – непевно промимрив Головний Радник. – Відповідно до етикету, краще прийти іншим разом, у робочі години.
Проте за кожним рухом Короля зосереджено стежили тисячі очей.
Він рішуче встромив ключик у замкову шпарину і провер… провер…
– Та що ж таке! – запихтів Король.
Спробував ще раз, сильніше. Але ключик не провертався!
– Ваша Татусевосте, дозвольте мені, – попросила Принцеса.
Король знервовано відмахнувся.
– Кролику! – зробила зауваження Королева.
І Король змушений був відступити.
Принцеса вийняла ключик. А тоді перевернула його іншим боком.
Клац! – і замок відчинився.
У небо полетіли кепки, капелюхи, шкарпетки, квіти, цукерки, серветки.
Король зник усередині Шахер-Банку.
Поки його не було, у королівстві відновилося постачання електроенергії, теплої води й газу. А невдовзі на балконі з’явився й сам Король.У супроводі Королеви та Принцеси.
Піддані зустріли їх оваціями.
– Любі друзі! – урочисто почав Король. – Наше королівство врятовано!
Короля заглушив радісний галас натовпу. Промову він зміг продовжити хвилин за двадцять.
– Пане Сулеймане Макаровичу, вельмишановні принци та інші самозванці! Ми щиро вдячні вам за підтримку в скрутний для нашого королівства історичний момент. Як ви бачите, Принцеса жива-здорова і спати поки що не хоче. Усі організаційні внески буде повернуто на ваші рахунки! З королівської скарбниці також буде оплачено квитки додому. Заповніть, будь ласка, заяви в канцелярії.
Принци тріумфально засвистіли.
– Дорогі громадяни! Ласкаві революціонери! Ми безмірно вдячні кожному з вас. І високо цінуємо довіру до Нашої Величності. Тому всім учасникам революції буде присуджено орден «За вірну службу». А оскільки в пана Етикетуса він уже є, – звернувся Король до Головного Радника, – то його нагородять орденом «За чесність».
– Раді служити Вашій Величності! – бадьорим хором відгукнулися містяни.
– А шо буде з Шухер-Банкою? – почувся з юрби голос Слюсаря-Волоцюги.
– Шахер-Банк ми вирішили…
– Розібрати на металобрухт! – підказала одна частина зібрання.
– Перетворити на музичну школу! – загула інша.
– Ні, – заперечив Король. – Для музичної школи краще підійде звукоізоляційний замок пана Талоне. А в Шахер-Банку ми відкриємо бібліотеку!
Майданом прокотилися схвальні вигуки. А коли вони стихли, Король оголосив:
– На цьому революцію закінчено!
– І це все? – перепитала Королева. – А день народження Принцеси?
– Так вона ж народилася взим… – не зрозумів Король.
Але Королева непомітно підморгнула на Врушку Пу.
– А, день народження… Як же я міг забути! – здогадався Король. – На цьому оголошується день народження Принцеси!
Зразу ж на ґанку колишнього банку з’явилися столи та наїдки. У келихах зашипів лимонад. А Слюсар-Волоцюга витрусив з картуза й кишень майже мішок шоколадних монеток.
Тут зненацька згасло світло. Проте цього разу його відключив не Шахер-Банк, а кухарки, які винесли іменинниці торт.
Принцеса набрала повні груди повітря.
– Хух!
І стало темно-темнісінько. Навіть міністр секретної служби не міг нічого розгледіти. А поки кухарки не увімкнули світло, за столами встигло пролунати кілька сотень цьомів.
Можливо, серед них був і Принцесин. З Робертом. Чи з Альбертом. Або ж навіть із Принцюнею. Якого Королева вирішила записати до одного з ними класу. Але з вересня.
Наразі ж літні канікули лише починалися.
Кінець 2-ї частини