– Дорогий капітане, тільки не трясіть його. Тільки не трясіть його над моїм килимом. Думаю, що нічого з Шарра ми не витрясемо, – бідкався Мер.
Але капітан Печи Вось продовжував трясти порося і примовляв:
– Кляте ледащо, ти нарешті почнеш відробляти свій шматок хліба. Ти будеш нюхати чи ні? Щоранку тобі й «Догсмог» і «Свиночупс» даю, а толку ніякого, – продовжував допит Печи Вось. Але, очевидно, зіпсований штучним кормом ніс поросяти перестав відчувати запахи.
Тим часом основний доказ – шматок промасленого паперу, який злодій залишив у канцелярії, був єдиною надією слідства. На ньому кривими літерами було написано:
- Греблю будувати – зась!
- В бізнес мій ти не залазь!
- Якщо влізеш у масне,
- Попрощайся з монпансьє.
– Як ви думаєте, про що йдеться, детективе? – запитав Мер. – На ваш неупереджений холодний дослідницький погляд.
– Тут усе очевидно, – з удаваною впевненістю відповів Печи Вось. – Хтось дуже не хоче, щоб ви збудували греблю. Вось! Бізнес нашого злочинця – гребти лопатою гроші, а ви хочете для цих грошей збудувати греблю. Поставити, так би мовити, заслін крадіжкам. «Не залазь!» означає, що йдеться про дуже глибокий бізнес, можливо навіть підземний. «Масне» – це скоріше за все нафтова сфера, торгівля бензином та мастильними матеріалами. Тільки от, що таке «монпансьє», я ніяк не розгадаю… Вось, – знітився Печи.
– Монпансьє – це цукерки, капітане.
– Окей, так точно – цукерки кладуть у коробочку. А саме таку коробочку з грошима в нас і вкрали… – видихнув детектив. – Тепер мені ясно: все це зробив Ямб Лучко. Це він пише вірші. Вось! – переможно сказав Печи.
– Я знаю вашу «щиру дружбу» з Ямбом Лучко, але ж ми не можемо просто так повісити на нього, вибачте, всіх… поросят королівства, – сказав Мер і Шарр злякано позадкував. – Тим паче, що вірша написано не ямбом, а хореєм. Чи, як його там, цим – довгим рядком – гекзаметром (такий розмір для написання віршів).
Мер не надто тямив у поетичних розмірах. Але він таки зміг порівняти два аркуші: «серденько болить моє!» і «в бізнес мій ти не залазь!» Зовсім різна картина! Та й які в Ямба могли бути мотиви?..
– Ви думали про мотиви, Печи Восю?
– Останню годину я тільки й думаю, що про мотиви, – кивнув капітан.
Мотивне
- Мотиви в злочинців є,
- І серденько болить моє,
- Коли ж мотивів не знайти,
- До лікаря потрібно йти…
– Ці мотиви мені когось дуже нагадують, – зауважив Мер.
– Сподіваюся, не йдеться про Ямб Лучка! – знітився невдаха-віршомаз. – Воно таке причіпливе: «мотиви-негативи, перспективи, детективи…»
– От і я про них думаю, – вів далі Мер. – Якщо ми зрозуміємо, кому вигідно зупинити будівництво греблі, – знайдемо скарбницю.
– Можливо, використати метод Холмса!?
– Дудуктивний?
– Ні, дедуктивний, той, що пов’язує причини і наслідки, – правив своєї Печи Вось. – Беру папір – він просякнутий маслом. Не бензином, не олією, а маслом! Беру і нагріваю його над свічкою. Ось так. З’являється зовсім інший таємний водяний знак – надпис, зроблений молоком. Він при нагріванні проступає: «Негайно надішліть дев’яносто ящиків масла, інакше зупиниться конвеєр. Масл…» Боже, пане Мер, тримайте, папір загорівся! Яке горе – наш єдиний доказ знищено!