Темної-темної ночі, на темній-темній площі, над якою бовваніла темна-темна ратуша, світився лише дзиґар. А на ньому темні-темні стрілки показували північ. Саме тут напередодні згадуваних подій опинилися дві абсолютно темні постаті. Дві і… ще дехто!
Зараз мушу трохи прояснити цю дуже темну історію. Досі трапилося достатньо загадкових подій, і у вас може не вистачити терпцю, щоб дізнатися, хто ж вкрав дві коробочки. Одну – з місцевою скарбницею, а другу – з секретною приправою для уславлених медопластиків Тісса Течка. Мушу сказати, що зовні коробочки були абсолютно схожі – малюнок на круглій бляшанці зображував Окрайчанську ратушу, за нею гірський пейзаж, і все це густо облямовували квітки шипшини. Згори в облямівці було вписано літеру «V», наче якийсь старовинний герб. Такі коробочки господині люблять використовувати для різних домашніх дрібниць. Отже, слухайте і розгадуйте!
Тієї темної ночі, коли трапився злочин, дві темні особи ховалися під старезною липою і в очікуванні півночі поглядали на годинник крізь молоді листочки дерева. Лишень вдарили склянки, як кощаві та метушливі постаті заходилися досліджувати універсальний автомат Сера Дельки. Якби ви мали змогу підійти ближче, то помітили б, що вони запхали в автомат бляшанку.
– Що, не хочеш їстоньки, не хочеш?
– А нас усіх хочеш потруїти своєю універсальною бурдою?
– Ну, зачекай, Сер Делько. Коли ти відкрив банківський автомат, ми мовчали; коли цей автомат почав продавати ще й пиво, ми мовчали. Але зараз із твоєї клятої горлянки вилазить купа консервованої їжі. Що буде з дітьми?
– Отож! Якісь мутанти-консерванти?
Консервативне
- Гей, мутанти-консерванти, оп-ля-ля!
- Хай двигтить під окупантами земля!
- Не дамо наших діток труїти.
- Будем з ними добру кашку варити!
– Опля-ля-ля, оп-па-па! – застрибала одна постать.
– Тихо ти! Розплигалася… ну, як дитина, їй-богу!
– Та й ми, хіба варто віддавати наші кревні пенсіонерські за ці отруйні смаколики?
– Не лізе, не пролізе ця клята бляшанка. Треба було брати нашу меншеньку, від тягнучок «Айрешблюм».
– Дурниці. На нашій немає чарівної літери «V». Ти ж пам’ятаєш мій віщий сон – лише бляшанка з літерою може знищити зловісний автомат.
– Ні, сестро, все ж не треба було красти в Тісса його уславлену бляшаночку.
– Навіщо ж зразу «красти»? Ми її… позичили, позичили для благородної справи.
– Як цю справу не називай, а якщо хтось пролазить вночі в пекарню і забирає з полиці без дозволу чужу річ, то це називається «крадіжка».
– Цить, сестро. Он хтось іде до Мерії.
– Боже борони! Зараз нас застукають з цією бляшанкою, запхнуть у каталажку, і тоді будеш розповідати Печи Восю про свою «благородну справу».
Дві темні постаті полишили триклятий автомат і поспіхом закопали на клумбі чарівну бляшаночку. Так само колись у дитинстві дві шкодливі близнючки ховали тут одна від одної нехитрі скарби, щоб потім відшукати й переховати знов. Кава і Ґава, а це були саме вони, хутко зникли в провулку, наче й не було.
Хтось третій, який серед ночі сполохав бабусь, запеленгував краєчком ока їхні маневри. «Що ж вони там загребли, ці старі квочки?.. Хто б міг подумати, що вночі Окрайцями вештається стільки народу…» Цей дехто відкрив ключем двері й просочився до Мерії.