Ювілярки Кава і Ґава готувалися до свята трохи менше … року. Тобто, у день, коли їм виповнилося вісімдесят дев’ять, вони почали готуватися до дев’яносторіччя. Така вже особливість була в сестер – вони до всього готувались завчасно.
– Кавусю, ти поставила воду на каву? – звечора питала Ґава сестру і заглядала своїм чорним оком у старовинний срібний кавник.
– Ну, що ти мене весь час питаєш про цю воду. Роками одне й те саме. Звичайно ж, поставила, і завтра тобі лише треба буде запалити газ, – бурчала Кава. – А ти… ти сама змолола корицю?
– Щодо мене – затримки не буде. Я цієї кориці мішок заготувала.
– Скажу тобі, сестро, ще якийсь рік-другий і доведеться повністю відмовитися від кави.
– Нічого, будемо пити чай, мала.
Між близнючками, незважаючи на їхню абсолютну схожість, існував суворий розподіл праці. Сестри вже помітили: варто було комусь взятися за чужу роботу – все піде шкереберть. Світопорядок Кави і Ґави тримався на старих випробуваних рецептах: точне дозування, досвідчені виконавці й незмінна технологія. Та все ж інколи траплялися збої. Одного ранку, ще замолоду, мрійлива Кава поклала на сковорідку з маслом не яйця для омлету, а… цукор. Так з’явилися прекрасні фірмові тягнучки «Айрешблюм». Уславлений напій «Корикава» також був результатом помилки. Ґава посипала корицею не пиріг з яблуками, а сипонула ложечку з приправою в свіжозварену каву. Далі невтомні сестри запатентували і чайний варіант цього напою. Лимонад «Розалінда» з’явився внаслідок опадання трояндових пелюсток у вазу з підсолодженою водою, а цукерки «Трильяж» – це звичайнісінький крем для торта, забутий Кавою в духовці. Але сестри затято стверджували, буцімто їхні найуславленіші кулінарні винаходи – результат копітких експериментів, а не простого збігу обставин.
Та цього ранку сестри займалися іншим винаходом – небезпечним і страшним – вони майстрували… бомбу! Спочатку йшлося про фірмовий торт «Шокобомба», яким сестри збиралися прикрасити ювілейний стіл. У мініатюрі такий тортик легко приготувати самому – візьми солодкий сирок, затрамбуй його у випуклу мисочку, далі переверни на тарілочку і посип тертим шоколадом. Звичайно ж, у бабусь «Шокобомба» була складнішим кулінарним шедевром. Торт незмінно викликав за столом «вибух» захвату та компліментів. Але до ювілею бабці вирішили влаштувати ще й справжній «піротехнічний» ефект.
Спочатку хотіли просто зламати автомат Сера Дельки, заблокувавши шпарину бляшанкою від монпансьє. Бабці викрали її з кондитерської, потім сховали на клумбі, потім знову відрили і врешті знайшли інше застосування. Вони вирішили застосувати чудодійну приправу Тісса Течка для кулінарної атаки.
– Кавусю, ми повинні показати цьому пузаневі Дельці, що таке шок і бомба!
– Так, Ґавуню. Ми повинні захистити традиції предків. Бомбонемо клятий автомат! Гріх сестро, але давай сюди коробку. Дамо перцю! Кажуть, він також є в приправі!
Бабці відкрили коробочку і… – о диво! – в ній було повно грошей!
– Кавусю, невже, за ніч у нашій закопаній коробочці могло вирости стільки грошей!
– Ні, не вірю, сестро.
– Кавусю, невже я тобі не казала, що ця історія приведе нас у каталажку. А ти: «позичили для благородної справи…»
– Ні, не в каталажку. Треба мерщій іти до Мерії.
Так в історії знову з’являється коробочка із загадковою літерою «V». Ба, навіть дві такі коробочки.