Карр ухопився за дубову гілку, підтягнувся, щоб заглянути у віконце. У лігві Деруна панував страшенний рейвах.
Хлопчик зрозумів – тут б’ються, б’ються запекло, безглуздо, з будь-якого приводу і без нього. Зламані ослони, потрощені пляшки, пилосос з роззявленою пащею. П’яний Мармиза лежить просто долі. А дядько сидить біля столу на покаліченому стриноженому стільці і похитується в такт улюбленому «Трясця».
Гість Деруна – черевань у помаранчевому дорогому камзолі – погордував сісти на канапу. Він стояв і вряди-годи копав ногою п’яного Мармизу.
– Якщо я плачу гроші, то маю одержати якісні послуги. Так чи ні?
– Так, трясця. Так, – відповів Дерун.
– Якщо я починаю спільний бізнес, то сподіваюся, що партнер буде ризикувати разом зі мною. Так чи ні?
– Так, так, пане начальнику, – простогнав крізь сон Мармиза.
– Так, так. Якщо це так, чому я маю особисто займатися готівкою? Повинен зустрічатися зі злодіями, забирати в них скарбницю, потім нести цю бляшанку через гори сюди, у вашу брудну халупу. Я банкір чи простий інкасатор? Трясця.
– Так, так, трясця, – пробурчав Дерун.
– Що, так? Я вам інкасатор?
– Ні, ви… трясця, ви – банкір, – злякано гикнув Дерун.
– Я вам буду служити за кур’єра, а ця п’яна… мармиза, лежатиме на підлозі в калюжці крохмалюги, як свиня. І скільки я можу повторювати, називай мене – Сер! Сер! Зрозуміло?
– Так, трясця… Сер, трясця. Ця свиня від мене одержить по мармизі.
– Годі з мене ваших бійок. Годі лайок. У цій державі ні з ким робити бізнес. Тьху, – Сер Делька, а це був саме він, видихнув і застібнув ґудзик на величезному пузі. – Тепер до справи. Ось гроші. Поїдеш до Круглобарабольська і купиш картоплиння для біотіста. Що за дурні навкруги! Все ще вірять у готівку. Гроші їм подавай за їхні помиї… Ну, та пусте. Скоро все буде інакше. Окрайці обробили, скоро підемо далі! Медобор III, кажете! Грошобор І – звучить ще краще! – При слові «Грошобор» в уяві Сера відразу сплелися біотісто, банкомати, маленькі стомлені люди, які згодні на все. Все переплуталось, і Сер не міг дібрати, де ж помилка в його Зловісному Плані. Звідки ж будуть братися гроші, якщо він усі їх забере в людей… Та на такі подробиці Серу зазвичай не вистачало ні снаги, ні терпіння, ні знань. Бізнес – понад усе!
Останні слова Сер раптом промовив вголос.
– І не кажіть, – проскиглив Дерун.
– Не кажіть, не кажіть. Хто ж вас навчить робити справжній бізнес, як не я?! Словом, їдеш до Круглобарабольська і купуєш бульбу. Це тобі зрозуміло? Універсальний автомат працює як звір – видає товари. Щодня для заправки автомата потрібно хоча б тонну біотіста.
– Огго! А ці… Кава і Ґава? – спитав Дерун.
– Цих старих ворон скоро буде знешкоджено. Маслонні бачив, як дурепи хотіли зламати мій дорогоцінний автомат. Нехай тільки минеться їхній ювілей, і я їх розчавлю. І ще одне питання… Востаннє я бачив твого дружка Маслонні, коли він передавав мені скарбницю. Прийшов, щось буркнув і зник у темряві. Щось він хитрує останнім часом. Мабуть, хоче піти у вільне плавання… Зник – ні масла від нього нема, ні олії з ріпака. Тому підскочиш ще й до Свинограда і купиш смальцю. – При слові «смалець» банкір копнув Мармизу, вочевидь знову згадавши про свиней.
На цих словах Дерун відкрив принесену банкіром бляшанку.
– Апчхи, трясця. Тут якийсь порошок. Тут немає ніяких грошей. Ма-ма-ма… Маслонні, сер, Маслонні нас обікрав!