Безпека й упевненість

Такі поняття як почуття безпеки й певності часто трактують як взаємозамінні, хоча вони означають різні речі. Щоправда, їх єднає віра в те, що наші очікування здійсняться. Наприклад, можу сказати, що почуваюся впевнено під час вуличного руху, коли всі дотримуються тих самих правил. А от коли бачу поліцейського, який керує рухом на перехресті, не почуваюся так само безпечно, як удома. Чи ви помітили відмінність? Почуття безпеки виникає серед людей, які тісно пов’язані між собою і можуть бути впевнені, що їхні очікування здійсняться – у подружжі, між батьками й дітьми, братами й сестрами. Почуття безпеки – це почуття впевненості в любові.

Не буває любові без почуття безпеки. У родині людина мусить відчувати, що її люблять беззастережно. Жінка мусить знати, що чоловік кохає її, незважаючи на те, що вона любить швидко й багато говорити або дуже змінилася за час вагітності. Чоловік має знати, що дружина все ще кохає його, хоча він і далі залишає свої шкарпетки під столом і часто пізно повертається додому. Дитина повинна знати, що її люблять, попри те, що вона нерідко цілу ніч плаче, свариться з братиками й сестричками саме тоді, коли мама розмовляє по телефону, отримує в школі погані оцінки або повертається додому з татуюванням. Однак беззастережна любов не означає примусове мовчання. Навпаки – кожна дружина мусить цілком відверто сказати чоловікові, які має застереження щодо його поведінки, щоб він зміг оцінити її готовність попри все терпіти й любити його. Це не означає, що він повинен змінитися. Може залишатися таким, яким є. Вона виходила за нього заміж, знаючи, що він має чимало неприємних рис характеру. Однак чоловік повинен знати, чим вона жертвує, терплячи його таким, яким він є. Мусить також усвідомлювати, що любов дружини більша за її злість.

Любов лише тоді стоїть на сторожі почуття безпеки, коли підтримує іншого як за добрих, так і за поганих обставин – як це сказано в шлюбній присязі.

Почуття безпеки має бути повне. Не існує такого поняття як часткове почуття безпеки. Так само і з вірністю. Коли запитаєш свого чоловіка, чи вірний він тобі, а він відповість: «Трошки!» – одразу знатимеш, що про вірність не може бути й мови. Так само не можна бути лише трохи вагітною. Всі ці стани мусять бути цілісними, тобто здійснитися повністю.

Якщо батьки поводяться однозначно, то дитині легше навчитися правильно й успішно функціонувати в суспільстві. З усією впевненістю вона мусить знати, що «ні» справді означає «ні», а «так» слід розуміти як надійне «так».

Даючи дитині забагато свободи, батьки найчастіше навіть не припускають, що таким способом сіють у її душі зерна зла. Перш ніж дитина навчиться розвивати власну волю, вона повинна почуватися впевнено й безпечно.

Таємниця доброго сну породжує в кожної людини бажання прокинутися там, де вона заснула. І дорослий, і дитина – усі відчувають це однаково. Я також. Засинаючи у власному ліжку, у своїй піжамі, притулена до маленької подушечки, очікую, що прокинуся за таких самих обставин. Якби, однак, після пробудження я побачила, що немає моєї подушечки, а я вдягнена в якийсь інший одяг, то дуже занепокоїлась би й пережила б стрес. Так само діється й з дитиною, яка засинає біля грудей, а прокидається зовсім сама в дитячій кімнаті.

Без почуття впевненості або безпеки жодна людина не спатиме добре. Так само й діти, щоб спати спокійно, потребують почуття впевненості й безпеки.

Матка – це перше гніздечко, до якого дитина прибуває з вічності. Вона має всі ознаки гнізда – тепла, м’яка, заокруглена, з міцними стінками. Поки дитина, плаваючи, може вільно рухатися в лоні матері, вона повною мірою не відчуває згаданих властивостей гнізда. Відчуття ритму первинніше, ніж сприйняття безпечного місця перебування як своєрідної підтримки й опори. Щойно з часом, зростаючи в просторі міцних стін, дитина починає відчувати їхню захисну дію, яка полягає в забезпеченні її однаковими, передбачуваними відчуттями. Дитина може бути впевнена, що її очікування сповняться.

У глибині свого серця кожна дитина знає, що умовою її існування є почуття безпеки, яке випромінюють батьки, а також те опертя, яке вони дають їй, але передусім – уся їхня любов. Тому батьки повинні знати, як задовольнити дитячі потреби, оскільки саме вони відповідальні за це.

Народження – це перехід дитини до зовнішнього світу. Однак тісний зв’язок із матір’ю (і тілесний, і духовний) ще довго не переривається. До другого або третього року життя панує потреба безпеки й відчуття зв’язку. І тільки з часом на перший план виходить потреба незалежності й володіння власною волею. Поступово «Воно» перетворюється на «Я». Більшість дітей відкриває для себе слово «Я» у віці двох-трьох років.

Діти, що не знають, як реагуватиме їхнє середовище, не можуть дозволити собі невдалих кроків чи падінь. Безперестанно мусять бути пильними, внаслідок чого живуть у стресі. Коли ж цей стрес триває довго, а дитина не здатна побороти його власними силами, відбувається ослаблення, якщо сказати дуже спрощено – захисних сил її організму. У результаті дитина не може суперечити впливові шкідливих мікроорганізмів, які містяться в харчах, повітрі й ліках.

Коли дитині бракує беззастережної любові, народжується нестерпний біль. Порушена психічна рівновага домагається якогось іншого, рівноцінного задоволення, яке потім стає причиною залежності й поневолення.

Почуття безпеки передбачає активні почуття батьків: співчуття, турботу, розраду та любов, а також вірність, взаємність і діяльність найближчих – навіть тоді, коли щось негаразд. Частина любові – це давати й брати.

Вирішальне значення для розвитку особистості людини має те, як упродовж перших двох чи трьох років життя батьки або опікуни задовольняли її основні потреби – зв’язку з близькими та безпеки.

Жахливо, що щораз частіше ми спостерігаємо зовсім протилежне. Послаблення зв’язків із близькими стало видимою ознакою нашого часу.

Маленька дитина потребує безпечного гніздечка, а воно завжди там, де мати. Тому найліпше, що може заспокоїти дитину, яка кричить і не засинає, – це близькість матері.

Відчуття зв’язку має неоціненне значення, оскільки тільки через зв’язки з рідними дитина має шанс навчитися, як бути людиною. Якщо вона оточена любов’ю, то, наслідуючи її, прямує до людяності – найвищої форми любові.

Дитина переживає психологічну травму, коли її зв’язок із матір’ю розривається або послаблюється.

Якщо людині бракує почуття безпеки в любові, вона починає шукати впевненості в технічних пристроях, які завжди функціонують цілком передбачувано. У результаті чимало чоловіків охоче проводять час в Інтернеті, гладячи мишку частіше, ніж дружину й дітей.